До світанку не сплю. Ніч втікає вікном, Клапті одягу виснуть на рамі, І ранкова роса На прим’ятій траві Від холонучих зір іскриться. Сон останній ловлю - Він із підбитим крилом Відступає крізь сонця цунамі. Раптом сталась гроза У моїй голові І ударила в кров блискавиця.
Закружляла Весна Буйним вихором рун, Осліпила вишневим цвітом. Я пробитий промінням, Під звуки варгана Вибухаю, розклавшись на атоми. Чуєшь - грому луна: То сокиру Перун Закрутив над принишклим світом. Всюди - літа насіння І отруйні тумани Трясуть головами пейсатими.
Пісня ранку дзвінка ! Я до неї не звик, Чи почую, як вікна скрипнуть? В небі сонце без плям, І гроза, як стіна, Відступає. Мені не спиться: Я шалена ріка, Я - безумства потік, Сотні райдуг мене не вип’ють. Надто свіжим життям отруїла Весна, В кров ударила блискавиця !
