Такі програмні звернення час від часу необхідні для перегляду мети і завдань кожного історичного починання. Зараз рух українських рідновірів страждає від розколу і ослаблення імпульсу і ми повинні його відновити.

 

Хто ми є?

Ми – Рідновіри (язичники), боримося за встановлення власного ладу суспільства; за повернення його природньої структури – варнову ієрархію, за гармонійне співжиття людини у Всесвіті. Ми – арійці. Арієць є якісний критерій білої людини і буквально означає благородна, а ще-піднесена і творчая людина. Ми сприймаємо це визначення, дане нашими Предками, як найзмістовніше про нашу духовно-расову сутність знання. Всі спроби замінити його іншими поняттями (наприклад нордична чи біла людина) веде до втрати його духовного зміста. Ми ще Слов'яни, люди славні, бо ж славимо Богів. Ми є спільнота вільних особистостей. Арієць має сильний характер, неповторну індивідуальністьі великий внутрішній дух. Кожний рідновір повинен у себе розвивати ці якості і активно брати участь у роботі язичницької громади, бути діяльним. Колективістська поведінка, рабство авторитета і байдужість до будь-якого питання – все це протилежне арійській звичаєвості. Ми є історичні люди – діяльні субеєкти історичної відбудови. В своєму покликанні робимо перехід між двома великими історичними коловоротами (махаюгами), співпадаючими з назріваючою Епохою Водолія. Це є перехід до нового Золотого віку, наповненого тотальним переосмисленням життєвих цінностей. Своїм життям ми маємо давати приклад цього майбутнього, яке йде. У наших обличчях людям потрібно побачити Нову людину – активну, творчу, життєрадісну з гармонійним способом життя. Сама наша свідомість про цю великую мету визначає велику відповідальність і дисципліну: не розслаблятися, не падати до дрібних речей і інтриг; підтримувать свій розум пробудженним, шоб триматись вартісного шляха нашого руху. Хто зі своєї волі, чи мовчки, чи у змові підтримує нерасових і недостойних людей на жрецьких і керівних місцях, він зупиняє розвиток нашої справи.

Наші цінності

Нашими цінностями є наш Слов′янський-Арійський Рід і наша Рідна Земля. Ми бережемо закони про чистоту Рода и природи. Ми пошановуємо своїх Предків, спочиваючих в Рідній Землі. Ми славимо Рідних Богів – вони е вищі початки і сили Всесвіта; в обличчях, іменах і міфах, традиціях віри, які передані в спадщину від далеких рідних попередників. Нашою цінністю є, власне, саме життя. Ми живемо це життя тут, у Яві, шоб продовжити свій Рід і боротися за його існування. Ми віруємо в безсмертя душі і в ії перевтілення, однак вважаємо, що самоцільна турбота про душу в за-могильному світі – зрада смисла жити тут. Якщо ми живемо для користі Роду і з любовью до Рідної Землі, тоді Боги наші самі дарують нам безсмертя. Наша цінність є життєрадісна людина – той і та, хто можуть повноцінно жити. В наш час є дуже мало життєрадісних людей. Більшість людей впадают до косумацию і постійно плакают від обмеживанних можливостей для того. Інші люди, з духовними пошуками, розчаровані консумативним суспільством, звертаються до трансцедентальних цінностей (поза цим світом) і ставлять це собі за мету їхньої реалізації – християни, послідовники східних вчень, окултисти. Лише ми – здорова основа в великому суспільстві і тільки ми можемо показати йому спасительний шлях. Ми, рідновіри, в сутності своїй займаємося пізнавальними і духовними подіями, однак це є тільки половина нашої справи. Інша частина – це воїнські цінності. Ми є воїни – на духовному рівні і в загальному смислі цього поняття. Ми живемо з переконанням, що життя є боротьба і нам треба боротися за виживання нашого Рода. Воїнські цінності потрібні як кров в людському организі . Це є сама життєва сила (раджас). Без них духовність деградує до слабкої інтелектуальщини. В сутності жрецтво – на вищому рівні чим воїнський шлях, однак воно в собе включає теж воїнські цінності. Ми не показуємо кулаків і не демонструємо напружених мьязів, але виховуємо войовничість як стан духа, як готовність діяти по-воїнськи. Це ми робимо при на вчанні бойовим мистецтвам і на заняттях виживання у природі.

Наша Рідна Віра

В загалі Рідної Віри є Ведійська традиція – арійська духовно-філософська система. В нашу сучасність ми взяли ії зі спадщини Арійської Індії, однак вона розвивалася в наших землях до експансії християнства. Загальний принцип ведизма – це відання знань і духовних цінностей від природи і від життиевого досвіда. Ми сприймаємо ведичні концепції про коловороти часу (вчення про чотирі епохи); про варнову (станову) ієрархію суспільства; про троїчність порядка людини і Всесвіту.

 

Як практика Рідна Віра має дві сторони:

1. Зовнішня – у наступних напрямках: - Наукова. Дослідження зміста (пантеон, вірування, обряди) за історичними та етнографічними джерелами. Чим було наше язичництво? Ще філософія – Рідна Віра (ведизм) як філософська система. - Діяльна. Відновлення язичницької обрядовості – як богослужіння, символів, одяга і атрибутів (обереги і богослужбові речі). Це все те, що люди можуть побачити, почути і залишити в памяті. - Суспільна. Історична реабілітація Рідної Віри і ії пропозиція серед суспільства. Рідна Віра – загал національного суверенітета. Активна політична позиція рідновірської громади – за націю і ії історичні права, за збереження культурно-історичних памятників, за непорушність рідної землі.

 

2.В нутрішня. Це є особистісні душевні переживання від спілкування з божественними силами – містичні враження, почуття енергій та іншиі. Все є дуже индивидуально, кожному по-свойому, залежно від його особистісного досвіда в розвідці духовного сприйняття. Внутрішню сторону рідновірства можна реалізувати через заняття богослужіння, медитації, роздуми…

Ті громади, які віддають перевагу зовнішній стороні Рідної Віри, перетворюються в клуби історичних реконструкцій чи політиканства, в їхньому членському складі дуже багато пенсіонерів. Інші громади, які віддають перевагу ніби внутрішній стороні роботи, перетворюються в сектантів-маніаків на тему “божественние енергии”. Через це між першими та другими сталися розколи і взаємні наклепи. Правда ж є, дійсно, посередині - в гармонійному розвитку усіх сторін рідновірівської практики.

Кожний рідновір сам набуває зрілість і реалізує свою посвяту на вищих духовних рівнях – через сили своєї волі. В цьому покликанні він обирає область свойого діяння – розвивати ті знання, вміння і талани, які він хоче, може і ті справи, які йому доручено робити для гарту волі, формування ідеалу. В нашій спільноті не дозволені психотроні техніки (гіпнози, сугестія), як насилля проти свободи особистості. Вчитель (жрець) тільки спрямовує своіх послідовників як слідувать по справжньому шляху вдосконалення. Зокрема, займаються вивченням загального зміста Рідної Віри, а до нього ще включається і мотивація. До неї відносять надзвичайно різноманітні життєві моделі-це здатність до актуалізації в житті, дієвість в важливих життєвих питаннях; активна суспільна поведінка; уміння спілкування за мінливих умов життя та інші. Можливо є і таке, що мало розроблене на сьогодні у джерелах Рідної Віри, однак його треба привнести у практичну частину вчення рідновірів, взявши від інших систем – духовних чи психологічних, які не протирічать цінностям Рідної Віри.

Богослужіння є обмін енергіями між рідновіром і божественними силами. Воно є проявом расової душі: до якої раси належать віруючі – то з подібними силами вони спілкуються – через свої ритми і вібрації. Жрець, хто відправляє звернення до Богів, має бути расово і звичаєво втіленням ідеала арійця. Кожний рідновір має свободу віразити свою перевагу до того жерця, якого він вважає відповідним до справжніх критеріїв справи посередництва між ним і Богами.

Ми славимо своіх Богів і Предків на святилищах – місцях природних і історичних, які навлаштовують нас на велич і божественність рідної природи, присутність духів Предків. Проводячи богослужіння, ми надаємо порядок в просторі, навколо нас, теж і у часі – річному колі (Коло Свароже, наш календар). Відкритим є питання про відновлення Рідної Віри – наскільки, власне, це можне бути. Впродовж сторіч християнство нищило нашу язичницьку спадщину. В історичних літописах залишилися уривчасті відомості про нього. Жива народна обрядовість теж існувала дотепер у понищеному виді – християнство знищувало ії сакральний зміст і падавило його у глибоку підсвідомість народу. Та Рідна Віра жива в наших серцях і ми маємо внутрішнє переконання відновити її обрядовість. Це є можливим, коли ми міцно і невідступно триматимемося ії загалу – Ведичної традиції. Ми будуємо свої богослужіння на історичній спадщині – тут кожне свідоцтво є вартісно. Однак, ми ще розвиваємо цю спадщину своєю творчою думкою. Е такі рідновіри – дуже відуючі в знаннях язичницької спадщини, які тільки шукають в минулому. Вони часто кажуть: “Це так було”, “Так діяли Пращури”, а самі не мають мудрості висловитися по любому життєвому питанню. Такі люди тільки дослідники, але ніякі жерці. Для нас саме головне питання “Що і як має буть?” ( а не що було). Усі язичницькі обряди колись то були вироблені жерцями, щоб навлаштовувать людей на ритми Всесвіта, звести в оптимальність подію і іхню біологічну програму. Саме слово “об-ряд,” власне, означае “привести щось в порядок”. Ми це і робимо в нашому часі. Наша мета є і спасительство, подати ідею спасіння своім одноплемінникам про рішення реальних протилежностей нашого життя.

В наступному листі – уже більше доповнень голови гром. “Православ′я” краю Голунь – жриці Ведани. Слава Богу Єдиному і багато проявному у Богах і Богинях! Пам′ять Предкам!