Хрищення Русі відбулося шляхом віроломного руйнування рідної духовної системи і примусового купання в Дніпрі тисяч киян, які під страхом смерті мусили виконувати волю князя Володимира влітку 988 р. Навіть за християнськими нормами така поголовна акція суперечить церковному канону, за яким хрищення має здійснюватися як індивідуальне таїнство. Як стверджують історики церкви (І.Огієнко, М.Грушевський та ін.), „нову віру густо полито кров`ю українського народу”.

Катування і страта ідейних провідників нації, її духовної верстви, волхвів і жерців, яких спалювали живцем і рубали сокирами на очах у багатотисячного народу, стала наслідком моральної деградації князя-самодура Володимира, вбивці своїх братів та родичів, розумово обмеженого і самовдоволеного розпусника. Прийняття чужої релігії із насильницькою підміною родових слов’янських духовних і моральних цінностей чужинськими божками Єговою та Єгошуа є кричущим фактом зради власного народу, його споконвічних народних українських традицій, Предків нашого Роду. Ця подія мала величезний негативний вплив на всю подальшу історію, а отже і долю українського народу та держави.

Християнська церква впродовж тисячоліття мала необмежену духовну диктатуру над суспільствами різних країн. З допомогою державної влади вона влаштувала всесвітній погром античного мистецтва, дощенту зруйнувала традиційні храми і капища, попалила бібліотеки язичницької літератури, закатувала волхвів – носіїв етнічної духовності і народних традицій; заборонила народний театр, народну музику і танцювальне мистецтво, спалила музичні інструменти та скульптуру, знищила архітектуру давнього храмобудівництва. На місцях зруйнованих древніх язичницьких храмів будувалися розсадники християнського чужовір`я, оточені кам`яними мурами та фортецями. Замість рідної давньоруської мови Київської Русі було прийнято церковнослов`янський суржик, яким писалися християнські євангелії. Світська література і поезія просто були спалені на вогнищах. Тепер нам розповідають байки, що лише християнство принесло на Русь писемність, а до цього начебто наші Предки були неписьменними дикунами! Кому це вигідно? Народно-звичаєва культура зазнала нищівного удару. Церква протягом тисячоліття нав`язувала непритаманні нашому етносу морально-звичаєві відносини і обмеження, всілякі виснажливі пости, єпитимії та інші покарання за порушення християнських заповідей. Однак, з боку самої церкви, заповідь „не убий” була порушувана повсякчас, коли йшлося про вбивство інаковіруючих. Виправданням за ці вбивства і катування людей було правило, що завжди виконувалось церквою з великою запопадливістю: „Убійство бога ради – несть убійство”.

Всі злочини, заподіяні християнством ортодоксального напрямку не менш страхітливі, ніж злочини Інквізиції в Західній Європі, де було спалено живцем тисячі відаючих жінок, повитух, носіїв сокровенних жіночих звичаїв, або й просто красивих представниць жіночої статі, що виявили непокору церковникам (за 150 років ними було знищено 30000 таких „відьом”). Подібні злочини відомі й в Україні. Боротьба із залишками язичницької віри і народних знань в Україні доби Київської Русі та пізніших часів аж до кінця ХVIIІ ст. набула вигляду церковного психозу та релігійного екстремізму, що виплеснувся на народ сотнями церковних настанов проти язичництва та заборон народних свят, звичаїв, обрядів та ін. (напр. укази царів та духовних пастирів різного рангу про заборону писанок, крашанок, Купальських і Великодніх ігрищ та ін.). Так наприклад, у XVII ст. царською грамотою до навчальних закладів наказувалось: учителів, які викладали природничі дисципліни, спалювати разом з учнями, „яко чародеи без всякого милосердия да сожгутся”, а хто читає „богопротивні волшебні книги”, той має бути спалений разом з книгами. Звичайно, така політика церкви та влади породжувала спротив. Християнські літописці повідомляють про численні повстання проти насильницького хрищення Русі, зокрема 1024, 1068, 1071, 1144 років та інші, які жорстоко придушувались. За розрахунками істориків тільки за одне століття після хрищення, населення Київської Русі скоротилося на 7 мільйонів осіб в результаті такого величезного кровопролиття, що фактично мало характер громадянської війни. Нащадки, в тому числі духовні, Володимира-Базилія розірвали Русь, і українці на довгі століття втратили свою державність.

Звертаємо також увагу Президента і Уряду на те, що християнське віровчення, викладене в Біблії, суперечить законодавчим нормам сучасних суспільств. Окремі книги Біблії та Тори (Старий Заповіт) містять заклики до вбивств, розправ, дискримінації інакомислячих, зокрема власних дітей батьками і навпаки, заклики до знищення або осквернення святих місць, гаїв і язичницьких храмів інших народів (наприклад, Біблія: 2М: 22.19; 3М: 20.27; 5М: 13.13-17; Марка: 9.42; Луки: 19.27 та багато інших). Всі ці та інші людиноненависницькі постулати свідомо замовчуються церквою або завуальовуються (трактуються символічно), однак неухильно виконуються її апологетами.

Християнство зародилося в юдейському середовищі як секта єссеїв, до якої належав Ісус Христос. З самого початку ці вірування були пристосовані до менталітету народу-кочівника, його власної картини світу, суспільних взаємовідносин та моральних норм. Саме кочівницький релігійний архетип разом з християнством був нав`язаний народам-землеробам. Вживлення у свідомість європейців чужої метафізики спричинила руйнацію світогляду, породила подвійні стандарти, моральну дезорієнтацію. Внаслідок цього сталися психологічні зміни, що призвели до втрати високих генетичних якостей нашого українського народу. Монополії християнства в сучасному суспільстві повинен бути покладений край.

Враховуючи все вищезазначене, ми наполягаємо на тому, щоб християнізацію Руси вважати трагічною подією в історії нашого народу і всього світу, а дату 12 серпня визнати за день національної жалоби, в який поминати всіх безвинно убієнних християнською церквою українських волхвів та героїв, які боронили Рідну Віру і загинули в боротьбі проти чужоземної духовної навали. Вважаємо неприпустимим й такими, що ображають національну гідність українського народу, ганьблять пам’ять про мільйони українців-русичів, безневинно знищених християнськими церквами, намагання окремих державних та церковних діячів влаштувати гучні щорічні святкування Хрещення Русі та ще й за державний український кошт!

Слава Українському Народу!


Голова Об`єднання Рідновірів України
Верховна Волхвиня України
доктор філософських наук Галина Сергіївна Лозко

(Зореслава)

30 липня 7516 (2008) р.