На превеликий жаль варто визнати, що в результаті тисячолітнього панування на Слов'яно-Арійських землях чужорідного духовного і політичного геноциду, в даний час шлюб є узаконеною формою проституції, родина - тимчасовим спіль-ним проживанням родинних тілесно, але духовно ворожих один одному поколінь людей, а такі поняття як Вітчизна і Рід викликають не почуття національної гордості, а криву усмішку при проголошенні латинської приказки: "Ube bene - іbe patrіa": "Де добре - там і Вітчизна".
Єдиний шлях порятунку нації - Відродження Рідної Віри, Підвалин, Традицій і Укладу Життя на основі Відійської Культури, що увібрала в себе мільйоно-річний духовний і життєвий досвід Слов'яно-Арійських Богів і Предків.

Щоб усе це відродити і застосувати в житті, необхідно відновити первісний зміст, закладений нашими Богами і Предками в поняття Сім'я, Вітчизна, Рід. Зробити можна це прямо зараз.

Сім'я - це сім колін "я", тобто я і мої Предки: батько, дід і прадід, а за мною - мої нащадки: син, онук і правнук. Тобто, родина - це сім поколінь "я", що живуть однією дружною Родовою громадою. Слово "Союз" це видозмінене словосполучення: "СО (тобто - спільні) Узи". Таким чином, Сімейний Союз - це громада люблячих один одного людей, що з'єднані між собою спільними узами, що пов'язують сім поколінь Роду чоловіка і його відносин із дружиною - матір'ю йо-го дітей, майбутньої (чи вже такою, що стала) бабкою і прабабою його онуків і правнуків.

Ціль створення Сімейного Союзу - сповнення обов'язку перед Родом. Кожен Слов'янин і Арій втілюється у світі Яви завдяки любовній взаємодії чотирьох Богів - двох Небесних (Бога-родоначальника чоловічого Роду і Богородиці Дживи) і двох земних (батька і матері). Родовий Бог направляє у світ Яви дух одного з наших Предків, що перебувають у Сварзі Пречистій, надавши йому надійний зв'язок із собою - Совістю, тобто спільною вістю, що зійшла з Небес, що з'єднує породженого на Землі Предка з Богом його Роду. Богородиця Джива відає втіленням у світі Яви душі нашого Предка, яку вона наділяє інформацією про форми й умови життя в системі Ярили-Сонця на Мідгард - нашій Землі. Батько дає Предку, який втілюється в його родині, ключ до воріт у світ Яви - сім'я Роду і випроміню-ваний сім'ям енерго-інформаційний "штрих-код" Роду - Образ Духа і Крові. Во-ротами у світ Яви є мати. Вона, з'єднуючи в собі Нав, Яв, Слав і Прав, наділяє дух і душу Предка з Роду чоловіка земною плоттю, забезпечуючи можливість явити себе в тілі, що відповідає світу Яви.

Отже, народження у світі Яви кожного Слов'янина й Арія забезпечують чо-тири Боги. Виходить, його обов'язок перед Родом полягає в необхідності забезпечити чотирьом Родовим Богам і Предкам можливість втілитися у світі Яви для свого еволюційного розвитку. Відповідно до цього, кожна подружня пара, вик-нуючи обов'язок перед Родом, повинна втілити на Землі не менше дев'яти Богів і Предків, виховавши їх у любові до Всевишнього і Вітчизни: чотирьох за батька, чотирьох за матір, а первістка - присвятити Богу Роду. ЇЇ місія - у свій час стати Главою, або Священнослужителем Роду.

Якщо молодята не ставлять метою свого спільного життя виконання обов'язку перед Родом, то вони не вступають у Сімейний Союз, а обмежуються укладанням шлюбу.

 

Словосполучення "укладання шлюбу" говорить саме за себе . Висновок - це є створюване один для одного обмеження волі (в'язниця) у формі узаконеної проституції: "Я ділюся з тобою квартирою, машиною, зарплатою, сексуальним задоволенням, за те, що ти готуєш їжу, переш, забираєш і задовольняєш разом із мною батьківський інстинкт. Але за це - ти не маєш права займатися сексом з іншим партнером, розпоряджатися грошима і майном, а також, приймати самостійні рішення". Брак - це порушення цілісності споконвічної якості чого-небудь, будь то сім'я чи деталь автомобіля. Тотальна неосвіченість сучасного суспільства не дозволяє молодим парам вступати в Сімейні Союзи для виконання обов'язку перед Родом, обмежуючи себе "заключєнієм брака". В результаті на світ з'являються браковані діти - плоди похоті і блуду - ублюдки. Хіба хто-небудь з молодят задумується про головну умову створення молодої родини - невинності нареченої? У Відах сказано однозначно: "Перший чоловік у дочки залишає Образ Духа і Крові свого Роду". Це значить, що чоловік не незайманої, даючи їй своє сім'я, буде забезпечувати втілення на Землі дітей з Роду її першого чоловіка, що позбавив її невинності. Це значить, що він буде виховувати дітей чужого (слава Богам, якщо Слов'яно-Арійського, але ж, найчастіше - кучерявенького і гаркавого) Роду, але не продовжувати свій. Це зна-чить що, не забезпечивши можливість втілення на Землі Богам і Предкам свого Роду, він сповільнить Їхню еволюцію, і, у точній відповідності з Законами Карми, а також, заповідями Числобога, сповільнить власну еволюцію. От вам і приклад замикання порочного кола! От вам і причина проблеми батьків і дітей! Відразу стає очевидним і відповідь на питання батька до сина: " І в кого ж ти в мене такий вродився"? Звичайно, ж - у того самого негідника, що позбавив незайманості його маму! Чому негідника?

По-перше тому, що невинність відняв, а в дружини не взяв.

По-друге тому, що не продовжив свій Рід за допомогою незайманої, а кинув цей коштовний Дарунок Богині Долі Макоші в обличчя Їй, а також, усіх Богів і Предків свого Роду.

По-третє тому, що загубив сімейне нещастя кинутої дівчини. Адже навіть якщо вона вийде заміж і родить дітей, чоловік рогоносець рано чи пізно поставить запитання: "І в кого ж ви в мене такі вродилися"? Навіть якщо по своєму неуцтву відповідь на це питання не знайде, усе одно справа скінчиться розлученням, тому що на підсвідомому рівні він не буде почувати дружину і дітей своїми.

По-четверте тому, що позбавив порядних чоловіків можливості продовжити свій Рід за допомогою незайманої.

По-п'яте тому, що "Яблуко від яблуні далеко не падає" і від бродячого кобеля - дворняги породисті щенята не народяться, а значить у чужих родинах, як зозуленята, на світ будуть народжуватися подібні йому духовно-моральні негідники.

Задача Православних Староворів і Рідновірів полягає в тому, щоб донести до співвітчизників - Слов'ян і Аріїв правдиві відомості про головну мету створення Сімейного Союзу - виконання обов'язку перед Родом, як основної умови власної духовно-моральної еволюції й еволюції Богів і Предків свого Роду. Спочатку досить буде доносити до людей Правду, а надалі - утілювати цю Правду в повсякденне життя.

Правда, що у період тисячолітнього духовного мороку і геноциду втратили наші брати і сестри - Слов'яни й Арії полягає в тім, що, "заключая брак" замість вступу в Сімейний Союз, молодята позбавляються взаємних духовних дарунків, якими обмінюються ті люди, що створили родину заради продовження Роду, тобто заради прискорення духовної еволюції себе самих, а також, своїх Богів і Предків. Що ж це за духовні дарунки?

При першій подружній близькості чоловік наділяє дружину-незайману п'ятьма дарунками:
1. Образом Духа і Крові свого Роду;
2. Енергією 1-го року свого життя (енергія 3-х місяців йде на зачаття дитини й енергія 9-ти місяців на виношування дитини);
3. Даром Материнства;
4. Жіночою Долею;
5. Любов'ю і заступництвом своїм і свого Роду.

Нагородивши Образом Духа і Крові свого Роду, давши енергію одного року свого життя, чоловік відкриває в ній Дарунок Материнства - безмежну відданість і турботу про родину, чоловіка і дітей. Даруючи молодій дружині Жіночу Долю, допомагає їй розкрити її Родову пам'ять. Після розкриття Родової пам'яті в моло-дій дружині просипається мудрість її матері, бабусі, прабаби і т.д. нагору по Родовому Древу, аж до Вишньої Богині - Покровительки Роду. Молода дружина по-чинає розуміти, що і як краще зробити для створення Сімейного Ладу.

 

Чоловік обов'язково повинний розкрити Родову пам'ять у своєї дружини, тому що цього вимагає Родовий Покон. Якщо він не взмозі це зробити, то виходить, він ще не відбувся як повноцінний чоловік.

Не тільки чоловік дарує дружині духовні дарунки, але і дружина обдаровує чоловіка своїми дарунками. Невипадково адже в народі говорять, що чоловік робить дівчину жінкою, а жінка робить юнака чоловіком. Усе взаємозалежне. Жінка не тільки одержує енергію від чоловіка, але і відкриває в ньому канали зв'язку з Божественним світом Прави - Сварги Пречистої, з яким вона була зв'язана із са-мого дитинства, у той період життя, коли вона вістувала для свого Роду. Тепер, відкриваючи у своєму чоловікові зв'язок зі світом Прави, вона дає йому можли-вість одержувати відтіля додаткову Життєву Силу аби стати Главою родини і Жрецем свого Роду. Духовними дарунками батько обмінюється із дітьми.
У батька, під впливом Духовної Сили дитини, відкриваються додаткові сфери усвідомлення навколишнього світу. Батько одержує від Богів і Предків Роду ще більше духовної моці. Цю міць Роду батько одержує не від самої дитини, а через неї, за її посередництвом. Відкриваючи духовні канали зв'язку батька із Силою Роду, дитина допомагає батьку відновити Життєву Силу, віддану дружині для її зачаття, виношування і народження. Тому говорилося: "Шістнадцять дітей родиш, шістнадцять додаткових каналів зв'язку із Силою Роду відкриється". Знаючи це, кожний мріяв мати Потомствене Коло, тобто Шістнадцять дітей.

Дружини таких чоловіків родити по 16 дітей не боялися, тому що родили вони з благословення чоловіка і його Роду в любові і затишку рідного будинку і родини, в основному в домашній лазні, у купелі, тобто у воді. Дитина з навколоплідних внутрішніх вод матері випливала в зовнішні води Явного світу. Вона не відчувала "гравітаційного удару" і, зв'язаного з цим, родового стресу. Жінка під час пологів знаходилася під турботливою опікою чоловіка, що приймав під час пологів у неї плід їхньої взаємної Любові. Відразу після народження дитини в купелі, її спочатку прикладали до материнських грудей, щоб вона пізнала перше джерело Сили Життя. Перший ковток дитиною материнського молока, включав у його організмі програму життєдіяльності у світі Яви, а організм матері одержував сигнал про вдалі роди і відторгнен-ня плаценти.

Потім щасливі Батьки чекали сходу Сонця, щоб показати дитину Ярилу -Трисвітлому, щоб його життя було довгим і світлим, а дитина пізнала головне джерело Життя в нашій Сонячній системі. Лише показавши дитину Ярилу Сонцю, ниткою з льону з волоссям батька і матері батьки перев'язували пуповину. Пупо-вина перев'язувалася тільки тоді, коли дитину показали Ярилу Сонцю. Якщо при сході було похмуро, то батьки маляти чекали, коли покажеться Ярило. Бувало, че-кали кілька днів, але дитина була здорова і міцна, тому що вона черпала життєву силу весь цей час із плаценти. Після перев'язування пуповини плацента ритуально спалювалася.

Сучасні "учені", що розробили технологію негайного перерізання пуповини з наступними витяжками з плаценти ферментів і гормонів для лік, займаються узаконеною чорною магією, що приводить до тяжких наслідків для здоров'я породі-лей і дітей.

У сучасному світі багато чоловіків не знають про Родовий Покон, що ство-рює багато проблем у їхньому сімейному житті. Найчастіше вони дивляться на жінок тільки з позицій свого сексуального задоволення. Такі чоловіки поводяться не по-чоловічому, а просто як самці. Жінки, що не одержали чоловічих духовних дарунків не наділені жіночими якостями, тому вони поводяться не як жінки, а як самки.

У двоногих самців і самок у відносинах усе зводиться до сексуального задо-волення своїх інстинктів. Для цього вони й "заключают брак". На відміну від сучасників наші високодуховні Предки ніколи не займалися сексом! Вони священнодіяли! Зачаття потомства відбувалося не інакше як під час "Обряду вкладення сім'я!" Молодята і люди, що вже мають дітей, робили цей обряд тільки після лазні, прикрасивши себе і кімнату квітами і пахощами, на ложе із мішків з добірним насінням пшениці (яке випромінює накопичену зернами енергію Ярила Сонця) і за строго визначеним ритуалом. Цей ритуал забезпечував при-тягування чоловіком благочестивої душі зі свого (а не іншого) Роду, з гарною кармою (моральними надбаннями попереднього життя), з високої касти (у Слов'ян і Аріїв їх було дев'ять), з гармонічними фізичними і психічними здібностями. Більш того, під час цього священнодійства чоловіки дізнавалися - чию саме душу з Предків Роду вони втілюють на Землю-Матінку і якою буде стать майбутньої дитини. Чоловіки, навіть, мали право вибору її статі, але з урахуванням бажання самого Предка, що втілюється, і Родових Богів. Психофізичний потенціал немов-ляти був настільки високий, що ходити і говорити перші слова діти починали вже через кілька днів після народження.

Не дивуйтеся! У Природі ми дотепер спостерігаємо теж саме! Відразу після народження дитинчата будь-яких тварин можуть самостійно пересуватися. Звичайно, такий ефект досягався неухильним дотриманням Слов'яно-Арійських Законів про Чистоту Роду і Крові. До підбору нареченого і нареченої батьки і свати ставилися в тисячу крат більш відповідально, аніж сучасні учені селекціонери до виведення рідких порід рослин і тварин.

І це закономірно. Адже слово "Свати" складається з двох слів: "Сва" - сяйво Небес і Ти. Слово "Сваха" складається зі слів "Сва" і "Ха" - Позитивна Енергія Творення. Дослівно "Сват" означає "Ти - Сяйво Небес". "Сваха" - "Позитивна Енергія Творення, що випромінює Сяйво Небес". Сват і Сваха, відправляючись на сватання, проказували гімни і славослів'я Богам і Предкам Роду, стаючи після цього ритуалу Їх представниками на Землі в інтересах Родів Предків які ріднилися, та Предків що готуються до втілення. Кандидатам у наречені Волхв складав індивідуальні гороскопи, перевіряючи їхню сумісність, а потім, з'ясувавши, чи є благословення батьків, він проводив обряд "Наречення нареченим і нареченою", після якого весілля могло відбутися не раніше, ніж через 2 місяці (40+41 день = 81 день). Пізніше в Росії це стали називати заручинами, а в Україні пробним шлюбом. За цей час молоді перевіряли - чи злюбляться їхні душі на все життя, що залишилося. Вони могли жити разом, вивчаючи характери один одного. Суворо заборонялося лише одне - позбавляти наречену невинності. Цей моральний канон гарантував можливість дівчині, у випадку незлагоди, знову вийти заміж, залишаючись незайманою. Після закінчення двох місяців, за згодою молодих і за благословенням батьків, Волхв робив обряд "Освячення Сімейного Союзу". От відкіля пішла приказка: "Весілля здійснюється на Небесах". Ще б пак, адже без волі Богів і Предків Роду Сімейні Союзи не освячувалися! Слово "Свадьба" (у давньоруській СВАДЕБО) говорить саме за себе: "Сва" - Сяйво Небес, "Де" - Діяння, "Бо" - Богів. Тобто "Свадьба - Світле Небесне Діяння Богів".

У чому ж була суть Весільного обряду? Небесне Діяння Богів полягало в тім, що Рід нареченого і Рід нареченої збиралися разом на Обряд Втілення одного з Предків Роду нареченого. Спочатку відбувалося духовно-енергетичне зближення двох Родів (поздоровлення, пиття ритуальних напоїв і вкушання ритуальної їжі), а потім, молоді в опочивальні, а гості - у святковому дійстві, поєднували Духовну Силу Родів для втілення як можна більш високої Душі Предка на Землі в Роді чоловіка.

Після зачаття дитини її виношування охоронялося силою двох Родів - батька і матері. У період виношування чада дружина ніколи не розставалася з оберегами, власноручно зробленими їй чоловіком.

Що ж ми спостерігаємо в даний час? Ми є свідками не "Свадеб", тобто Небесних Діянь Богів, а "брачних гульбищ". Хто і з якого приводу тріумфує на сучас-них "заключеніях брака"? Наречений тріумфує з приводу того, що роздобув у постійне користування об'єкт своєї сексуальної прихильності. Наречена - з приводу того, що її раптова і не бажана вагітність (про яку вона довідалася тільки через півтора місяці після зачаття), буде "списана" як наслідок, хоч далеко і не першої, але зате, офіційної шлюбної ночі. Але головна причина її торжества - багато років жаданий штамп про реєстрацію шлюбу в новенькому паспорті! Ось тепер-то вона загнуздає цього сексуально заклопотаного жеребця і він довідається, що таке скачка галопом в милі заради виконання її бажань! Яке там продовження Роду?! Його Рід, от нехай сам із собою і продовжує! Батьки нареченого і нареченої тріумфують з приводу того, що в них усе не гірше, ніж в інших. Гості - з приводу того, що багато їжі і горілки і можна "відтягнутися зі смаком". Яких стихійних духів притягне до себе ця публіка, що рве свої біополя перекрикуванням приголомшу-ючої какофонії негритянських ритмів, горілкою, тютюном і поїданням трупів тварин? Небесних чи біснуватих? Звичайно, ж - других! І що, крім браку, можуть уночі вчинити, що знаходилися весь день і вечір у цьому п'яному бедламі, наречений і наречена? Нажаль, нічого гарного, тільки брак.

На сьогоднішній день Православні Старовори і Рідновіри - єдина сила, що знає Правду і здатна протиставити розгулу неуцтва і мракобісся - Праведне від-ношення і Праведні діяння, спрямовані на відновлення духовної основи Сім'ї і Продовження Роду.

Тепер постараємося сформулювати первісний зміст поняття Вітчизна. Це поняття складається з двох частин: малої і великої Батьківщини.

Мала Батьківщина це місце, де людина народилася, тобто рідна домівка і територія, що до неї прилягає в радіусі 70 км. - відстань, що доросла людина може пройти пішки за один день. На цю територію поширюється вплив службових духів родини - істот Нави, що забезпечують нормальну життєдіяльність членів родини. До числа цих службових духів відносяться: домовик із дружиною і домов'ятами, а також, підлеглі їм сінник, банник, овинник, садівник, городник зі своїми домочадцями і т.д. З волі Всевишнього і Родових Богів задачею сімейних службових духів є надання допомоги в облаштованості і підтримці сімейного Ладу, Під-валини Традицій, підтримка й охорона життя і здоров'я членів сім'ї. Надаючи допомогу у вирішенні побутових проблем, сімейні службові духи допомагають ви-найти час, сили і етичний духовно-моральний потенціал членів людської родини на рішення більш важливих задач свого еволюційного розвитку.

За межами сфери впливу сімейних службових духів малої Батьківщини лю-дина, яка з дитинства звикла до їхньої безустанної опіки і сприяння, відчуває тугу і неприкаяність, названу нині ностальгією. Мала Батьківщина - це затишне вогнище рідної домівки, улюблена і любляча нас Природа - святі для нас діброви, лісу, поля, і річки, що є Божими Долонями, які дбайливо зрощуються і навчають наше тіло, душу і дух.

Велика Батьківщина - це територія проживання Слов'янських і Арійських народів, що знаходиться під заступництвом Слов'яно-Арійських Богів і Богинь. Нашою великою Батьківщиною, відповідно до літописів Давньоруської церкви Православних Старовірів-Інглінгів, є вся Мідгард-Земля, оскільки до її виявлення і заселення нашими Богами і Предками, на ній не було людської форми життя. Тобто до появи на Мідгард-Землі Слов'ян і Аріїв на ній жили тільки рослини і тварини. Всі інші народи, прибули на Мідгард-Землю пізніше і з дозволу її господарів - Слов'ян і Аріїв, одержавши відведені гостьові вотчини подібно тому, як зараз у будь-якій країні існують посольства і дипломатичні представництва іноземних держав. Тому, де б не проживали Слов'яни й Арії - у Євразії, в Америці, а чи в Африці чи в Австралії - вони скрізь почувають себе вдома, оскільки не залишають меж своєї великої Батьківщини. З літописів Староворів відомо, також, що в порівнянні з космічною Вітчизною Слов'ян і Аріїв - Сваргою Пречистою чи Молочним Шляхом, Мідгард-Земля є їх малою Батьківщиною.

Отже, ми розглянули первісний зміст понять: Сім'я, Сімейний Союз, Обов'язок перед Родом, Вітчизна. Залишилося сформулювати первісний зміст поняття Рід. Перш, ніж дати визначення цьому поняттю, необхідно сказати, що воно є основним у Відійському світогляді Слов'ян і Аріїв, що докорінно відрізняється від релігійних поглядів інших народів, нездатних вмістити у своїй свідомості Ідею Одночасної Єдності і Множинності Бога. У Велесовій книзі про це сказано так: "Є заблукавші, які рахувати богів намагаються, тим розділяючи Сваргу. Вони будуть відкинуті Родом, тому що не отримали Мудрості. Хіба Вишень, Сварог і інші - суть безліч? Адже Рід - Єдиний і Множинний одночасно. І нехай не глаголить ніхто, що маємо ми багатьох богів, тако рекуть лише нерозумні, що утратили в пітьмі корені Родів своїх. І нехай ні хто не розділяє того Множества, яке - суть Єдність". На цьому світогляді заснована Віра Слов'ян і Аріїв, що, на відміну від язичеських релігій - Однобожжя (монотеїзму) і Багатобожжя (політеїзму), є Родобожжям чи Рідною (Старою) Вірою. Необхідно згадати, що в слові Віра міститься образ, що складається з двох рун: руни "Віди" і руни "Ра". Руна "Віди" означає Знання, Відання. Руна "Ра" - Світло Істини Всевишнього. Таким чином, Віра - це Відання Світла Істини Всевишнього. Слово Стара не містить поняття чи старості старезності. Воно складається з двох образів: "Ра" - ми тільки що розглянули, сто - це цифра. Древнє слово Стара означає Стосвітла.

Отже, що містить у собі поняття Рід? Рід - це Всесвітній Живий Організм, Єдиний і Множинний одночасно (подібно рою бджіл). Рід Єдиний, як Організм, породжений Всевишнім і Множествений, як Сукупність Форм свого Прояву, починаючи з Верховного Триглава: Род - Лада - Сварог і закінчуючи кожним з нас, включаючи наше потомство, у тому числі і ще не народжене, а також службових духів.

Рід Слов'ян і Аріїв, будучи Єдиний у всій Світобудові, одночасно не тільки Множествений, оскільки складається з Пращурів, Щурів, Прадідів, Дідів, Батьків, нас, наших нащадків і службових духів, але і Багатомірний, тому що проживає у світах Нави, Яви, Слави і Прави, що відрізняються один від одного кількістю просторово-часових вимірів, формами, і духовно-моральними умовами життєдіяль-ності. Слов'яно-Арійський Рід у всій Єдності і Множинності свого прояву у світах Нави, Яви, Слави і Прави називається РАСА. Це поняття несе в собі образи: світла, чистоти, первинності.

Звідси стає зрозумілим побожне відношення наших Богів і Предків до своєї РАСИ і Законів РИТА (Законам про збереження чистоти Роду і Крові) - як до Вищої Святині, тому що Верховний Триглав: Род-Лада-Сварог і людська родина - суть є одне. Це основа Триєдності Буття, що являє себе в іпостасях Батько-Мати-Син/дочка. Сполучною ланкою Всесвітнього Небесного зв'язку цієї Триєдності є Слов'яно-Арійська Кров. Саме тому вона Свята. Саме тому за нею так полюють і так намагаються її погубити, чи випити або хоча б опоганити наші вороги. Адже порушивши чистоту крові, ми ризикуємо виродитися!

От чому Православні Рідновіри і Старовіри повинні зробити усе від них залежне для порятунку РАСИ. Адже крім нас про Святині РАСИ не знає вже, практично, ніхто. А від Їхнього збереження і відродження залежить не тільки доля нас і наших нащадків, але і доля всієї РАСИ, що проживає на Мідгард-Землі, а зна-чить і всього її народонаселення, включаючи тваринний, рослинний і мінеральні світи. Більш того, за Законом карми доля тієї частини РАСИ, що проживає на Мідгард-Землі нерозривно зв'язана з долею всієї РАСИ, що проживає у всьому Всесвіті і світах Нави, Яви, Слави і Прави. Ми повинні захистити свій Рід! Сам Все-вишній в образах наших Богів, Предків і Нащадків зараз дивиться на нас. Це наш духовно-моральний іспит. Ми повинні його витримати з Честю! Так застосуємо ж до себе наші древні правила: "Волю і Честь пильніше ока берегти"! "Якщо не я, то хто ж"? "Один за всіх і усі за один"! Слава Всевишньому, Богам і Предкам нашим! Ура!

Глоба Ігор(Всеслав),
головний редактор і видавець журналу "Ведическая Культура",
старійшина громади "ВІК РА" - Відійської Культури Російських Аріїв
Давньоруської церкви Православних Слов'ян Староворів