Про витоки причин порушення прав людини щодо свободи совісті, занепаду європейської, а пізніше російської та української, наукової думки під тиском християнства протягом останніх трьох тисячоліть, про християнську спотвореність уяви про історичний час та про вплив на наш світогляд Російської імперької церкви, який ми відчуваєм і досі, пів століття тому чітко висловився геніальний академік Володимир Вернадський: „Перед грандіозністю й нерухомою стрункістю картини Природи, що відкрилася, - статичної картини Світу – до цього часу зникли, поступово розсіюючись у туман, вузькі рамки єврейських, заломлених у християнство, уявлень про малу тривалість Світу і короткий історичний час людства. Вони зникли, борючись безнадійно за своє буття, під впливом розкриття світової картини. Московська Русь, що перетворилась на Російську імперію, ще більше, ніж Захід, перейнята єврейсько-християнським уявленням про короткотривалість часу, після вагань – куди звернутись за знанням – на схід (у Китай) чи на захід – війшла до Західного культурного світу».

Дослідник християнства слов’ян російський академік, історик Борис Рибаков однозначно охарактеризував християнську тоталітарну релігію, яку нам прагнуть навязати теологи від науки: “До Х ст. християнство стало значною політичною силою в середньовічному світі. Поєднання Нового завіту, який проповідував змирення і покору владі, з архаїчним войовничим, жорстоким і гнучким Вітхим завітом, законом біблейських книг, зробило християнство у значній мірі зручним для народжуваної феодальної державності країн Європи і Близького Сходу”.

На початку ХХІ ст. в українському суспільстві після розпаду СРСР комуністичну ідеологію прагне замінити християнська ідеологія, ворожа науковому світогляду. Спостерігаєм як у науковий світогляд вторгаються нові і старі витвори релігійної та філософської (метафізичної) діяльності людської свідомості, які не втискуються в рамки наукою пізнаного, але разом з тим у даний історичний момент є дорогими і незаперечними для нашого дезорінтованого суспільства. Як підкреслює Володимир Вернадський „... наукова думка, не маючи чіткої позиції і волі, у боротьбі з нахабними і чужими їй поняттями завмерала; істинне, але таке, що суперечить догматові християнства або тезі метафізики, замінювалося новим уявленням, з ними згідним, але науково неправильним” . Нині, на наш погляд, є реальна небезпека, що при потуранні влади, християнський світогляд охопить всю сферу української наукової і суспільної думки, що призведе до порушення ст.15 Конституції, якою передбачено, що даржава не має права християнство фактичними діями проголошувати пріоритетним та обов’язковим для виконання (впровадження в школах християнської етики, фінансування відбудови церков та витискування з історичних будівель краєзнавчих музеїв, нищення системи Товариства „Знання”). Настає період повного занепаду національної науки та панування, зручної для влади, агресивоної ідеології іншого народу.

В сучасному глобалізованому світі, де відбувається безкомпромісне змагання держав і народів, занепад та пасивність вітчизняної науки активізує вищість одного народу над іншими. Богообраність євреїв тисячоліттями будується на „біблійному святому письмі”- ідеології, яка породжує протистояння, шовінізм та нацизм серед інших народів: „ ... в тих гебрейських книгах, бодай у значній їх части, Бог виступає як Бог самих тільки Жидів; він велить їм без пощади вбивати людий иншої національности і дуже остро остерігає їх, щоб не піддавали ся богам тих инших народів. Виходить так, що той жидівський Бог, хоч раз у раз говорить про себе, що він сотворив небо і землю, все таки бачить обік себе якихось інших богів і дуже не любить, аби хто з того вибраного народа кланявся їм. Усе те були річи, які собі хочете, але певно не вияви найвисшої мудрости і найвисшої правди” .

Нашому суспільству на пропоганду релігійного, рабського, безвідповідального за свої вчинки мислення не потрібно довго чекати. Свідомо чи не свідомо, відчуваючи відсутність в Національної академії наук України чіткої наукової сітоглядної позиції і волі, практичного впровадження еволюційного вчення про ноосферу Володимира Вернадського, деякі представники від науки та письменників: д.е.н., професор, член Спілки письменників України Канигін Ю.М., голова правління Товариства „Знання” д.ф.н. Кушерець В.І., - безапеляційно стверджують, що „Традиційна класична наука не просто підійшла, а „вперлась” у перепону матеріалістичної неосвідченості. І справді, можна назвати недоумством, що в наш час ще знаходяться вчені, які стоять на позиціях лише дарвінівського еволюціонізму та опаринської ідеї перетворення неживої матерії в живу” . Економіст Канигін Ю.М. та філософ Кушерець В.І. і. активно проповідують про те, що самі люди, без Бога та правильної єврейської релігії, не можуть стати на правильний шлях розвитку, не можуть відрізнити добро від зла. Псевдонауковці в свої книжечці залякують наше суспільство пророцтвами з Біблії: „І заповів Господь Бог людині, сказавши: від усякого дерева в саду ти будеш їсти, а від дерева пізнання добра і зла не їж від нього, бо в той день , коли ти з’їси від нього, смертю помреш” (Буття 2, 16-17). Докторів наук НАНУ не дивує таке твердження Біблії тому, що людей займатись наукою, на їх думку, підштовхнув саме древній змій (диявол) і всі екологічні біди від науки .

Автори пробують маніпулювати світоглядом великого українського мислителя Григорія Сковороди: „Він дивився на Священне Писання як на поетичний твір, який зовнішнім образом приховує наукову (раціональну) істину. Наш філософ не признає чудес, аже на його думку, для пізнання Бога й Біблії досить природних джерел”.

Великий філософ Григорій Сковорода все життя пізнавав бібілю і наслідки її ідеологічного панування на величезній території Європи про, що він пише: „Верно слово, что царь и судія израильский, а християнский бог есть бібліа. Но сей бог наш первее на еврейский, потом на христіанский род безчисленныя и ужасныя навел суеверій наводнения. Из суеверий родились вздоры, споры, секты, вражды междусобныя и странныя, ручныя и словесныя войны, младенческие страхи и проч. Нет желчнее и жестоковыйнее суеверія и нет дерзновеннее, как бешенность, разженная слепым, но ревносным глупаго поверія жаром тогда, когда сія ехидна, предпочитая нелепыя и нестаточныя враки над милость и любовь и онемев чувством человеколюбия, гонит своего брата, дыша убійством, и симь мнится службу приносити богу”. І далі підсумовує філософ: „Сей седмиглавый дракон (бібліа), вод горких хлябы изблевая, весь шар земной покрыл суеверием. Оно не иное что есть, как безразумное, но будьто богом осуществленное и защищаемое разуменіе”.

Хто в нашій державі відстоює конституційні права на свободу світогляду та совісті – письменники, науковці-теологи? Можливо нам прислухатись до голови правління Товариства „Знання” і щодня ходити до церкви, щоб відмолювати „диявольські гріхи” наукового пізнання добра і зла, еволюції та ноосфери? Суспільство очікує, що скаже академічна наука в тому числі і педагогічна.

Пропоную звернутись до Кабінету Міністрів України, Національної академії наук України, Міністерства освіти і науки України з запитаннями:
- Як і де проявляє себе наша національна наукова, освітня, світоглядна позиція і воля?
- Чому в порушення ст.15 Конституція України в нашій державі робиться наголос на свободі релігії, а не на свободі совісті?
- Чому не виконується Закон України від 16.01.03 №433-IV щодо розвитку інноваційної культури нашого суспільства?


Джерела:

Володимир Вернадський. Простір і час у неживій і живій природі. «Хроніка-2000» №57-58.–К., 2004, ст.380
Борис Рибаков. Язычество Древней Руси. - М., 1988.
Володимир Вернадський. Про науковий світогляд. К., 1996. ст.42
Іван Франко. Сотворення світу. - К., 1984, ст.30
Канигін Ю.М., Кушерець В.І. Біблія і сучасна наука. К., 2005, ст.51
Григорій Сковорода. Повне зібрання творів. Т.2. - К., 1973, ст.7,8


Трачук Олексій
аспірант Переяслав-Хмельницького
педуніверситету ім.Григорія Сковороди