Якщо коротко описати історію колективу "Сокира Перуна", то починати відлік треба з 26 квітня 1998 року. У Києві був організований концерт пам'яті Рудольфа Гесса, де перед виступом було оголошено про перейменування групи "Бульдог". Формація "Бульдог" існувала з 1996 року, відіграли кілька концертів у Києві, було випущено демо "Український Патріот", брали участь у концерті в Москві, Росія.
За вісім років існування колективу "Сокира Перуна" в ньому грали й брали участь у записі альбомів в цілому 25 музикантів. Погодьтеся, велика плинність кадрів, зв'язана в основному з високими вимогами до учасників колективу.
Було зіграно більше півсотні концертів в Україні, Росії, Білорусі, Польщі, Угорщині, Чехії, Литві; записано 4 альбоми, група брала участь в 2 збірниках, одному спліті із грецькими колективами; в 2001 році в Польщі вийшов збірник кращих пісень колективу за минулий період.
Працює сайт: www.sokyraperuna.org.
Чи плануєте перевидавати або перезаписувати попередні альбоми? Який сумарний тираж проданих Вами дисків?
Поки таких планів немає. Перші два альбоми вже багато в чому втратили актуальність. Бути може, до 10-річчя групи ми підготуємо таке перевидання. Що ж стосується сумарного тиражу, то такої інформації в нас немає, оскільки випускалися на різних значках, в різних країнах, і ніхто такої статистики не вів.
Чи не мали думки записати українську версію легендарної пісні "Sturmfuhrer" німецької групи "Landser"? На зразок: "Дід мій був штурмфюрер СС..."
Я не думаю, що то має сенс. Цю пісню переспівували всі кому не лінь. Так що ті, хто бажає, можуть послухати її на різних мовах і в різних стилях виконання. Тому якщо ми захочемо проспівати яку-небудь пісню авторства не нашої групи, то ми виберемо іншу.
Ваше бачення язичництва і християнства?
Непросте питання для формату інтерв'ю. Мені здається, що неможливо дати повну суб'єктивну оцінку таких складних понять у короткому опитуванні. Це світоглядні фундаменти. Твердо можна сказати одне - тисячу років тому наші предки відмовилися від світогляду / релігії, що вони одержали в спадщину від Прабатьків, великих і мудрих, що кували славу цій землі поколіннями поколінь. На мій погляд це була непоправна помилка. Заради торговельних шляхів і золота ми зрадили те, що дбайливо охороняли до цього тисячоріччями, розтоптали самих себе, відрізали коріння й у підсумку зараз пожинаємо ці плоди. Християнство - це самообман, створений руками інородців для того, щоб дурні гої були покірними рабами. А я не раб.
Як Ви оцінюєте ідеологію "Всесвітньої Церкви Творця"? Чи сумісна вона із язичництвом?
Бен Классен, фундатор WCOTC, позитивно озивався у своїх працях про язичество. Однак оскільки WCOTC - це, насамперед, Всесвітня Церква Творця, відповідно вона має свою релігію - Созидательность, і свою Біблію - Біблію Білої Людини. Таким чином, всі інші релігії й вірування не сприймаються як правильні. У самій же організації язичники є. Християни до участі в організації не допускаються.
Тепер до політики. Ви представляєте Українське відділення міжнародної організації "Кров & Честь - Незалежний Голос". Розкажіть, коли, при яких обставинах і з чиєї ініціативи відділення "Крові & Честі" з'явилось в Україні.
Цього року ми відзначимо триріччя реконструкції організації. Є офіційні листи, датовані 6 жовтня 2003 року про поновлення діяльності підрозділу. Це відбулося з ініціативи багатьох гарних людей, і тепер ми маємо легітимну галузь організації, створеної Яном Стюартом.
Проясніть ситуацію навколо розколу в рядах всесвітньої організації "Кров & Честь".
Після смерті засновника організації, Яна Стюарта Дональдсона, як завжди найшлося багато людей, які захотіли стати "лідерами", "головними", так сказати, примірити на собі "шапку Мономаха". Плюс інфільтратори, що проникнули у верхівку організації. У результаті всіх цих подій ми на сьогодні маємо дві організації, кожна з яких обвинувачує опонента в нелегітимності. Я б не хотів давати всьому цьому оцінок, моя думка - все це спровоковано тією системою, проти якої ми боремося. І ми самі винуваті у всіх своїх лихах.
В чому суть Вашого протистояння з Українським відділенням "Кров & Честь / Combat 18" (під керівництвом Олександри Радченко)? Що стало причиною розколу, адже раніше Ви були по один бік барикад?
Справа в тому, що ніякого Українського відділення "Blood & Honour / Combat 18" (под керівництвом Олександри Радченко) у природі не існує. Є така Інтернет-гра за назвою ""Blood & Honour / Combat 18" (под керівництвом Олександри Радченко)" з віртуальними борцями за справедливість, міфічними з'їздами, випусканням мильних бульок і боями олов'яних солдатиків. Насправді це просто хвора людина, до того ж жінка, основна мета якої це провокації й дискредитація ВН Україна, групи "Сокира Перуна" і оточуючих людей. У чому причина цієї параної - я не знаю, у мене немає медичного ступеня. Одне можу сказати точно: чути це ім'я більше в нас немає ні бажання, ні часу.
Які Ваші стосунки з Галицьким відділенням "Combat 18" (гурт "Білий Шквал")?
Нормальні й адекватні.
З якими партіями, організаціями та рухами співпрацює "Кров & Честь" в Україні та поза її межами?
У різному ступені співробітництва ми перебуваємо з УКП, "Свободою" в Україні, різними правими організаціями в Росії, ВН галузями в Польщі, Словаччині, Словенії, Чехії, Литві, Німеччині, Данії, Фландрії, Італії, Греції, Угорщині, Хорватії, Голландії, Великобританії, Уельсі, США, з Національним Альянсом, WAR, Народна Опір, BHS, WCOTC-Ruthenia.
Навколо якої легальної політичної сили, на Вашу думку, здатна об'єднатись українська правиця?
Найбільш перспективною в цей момент мені здається політична сила Олега Тягнибока. Принаймні в українському правому політикумі важко ще знайти людей, які періодично з'являються на провідних телеканалах країни й дуже складно й упевнено декларують свої позиції. Ще, безумовно, імпонує УКП Георгія Щокіна, однак як політик він поки не відбувся.
На завершення про приємне. Ви щойно повернулись з Німеччини з Чемпіонату світу з футболу. Ваші враження від Чемпіонату?
Вражень дуже багато й вони дуже об'ємні. Я був у Німеччині місяць і мав предосить часу насолодитися архітектурою й культурою цієї прекрасної країни, довідатися їхні порядки й т.п. Чемпіонат у цьому плані був, скажемо так, на другому плані. Із самих цікавих вражень від Чемпіонату я б відзначив знайомство з українською делегацією з Великобританії. Після вирішального групового матчу в Берліні ми розговорилися з нащадками українців, які живуть в Англії. Їх було біля сотні. Отож всі вони діти воїнів Української Національної Армії (СС Галичина). Ми дуже плідно поспілкувалися.
В іншому ж це занадто різнобарвний захід, щоб подобатися.
Ваші побажання читачам та відгук про цей сайт.
Живіть по-українськи, підтримуйте українське! Це й читачам і про сайт.
