У Євгена Маланюка, який, вважаю, найбільш правдиво відчував та відобразив усю гидь ХХ ст., є такий образ України: «Тільки ти, перекохана мандрівниками, - / Всім даруєш розтер-зане тіло для втіх, / І кусають, і душать брудними руками, / І з плачем твоїм злиті харчання і сміх. / На узбоччу дороги - з Європи в Азію, / Головою на Захід і лоном на Схід - / Розпростерла солодкі смагляві м'язи / На поталу, на ганьбу земних огид». Перетворити Україну в країну повій на перехресті Азії та Європи – то є давня мрія хазарів та їхніх нащадків. Колись ці ожидовлені азіати першими почали продавати slav-ів – рабів та рабинь із наших земель. Тепер їхні нащадки є безперебійними постачальниками «гламурного» м’яса у борделі Туреччини та Європи. Це наразі ні для кого не є таємницею. Але досі це бридке явище хоча б називалося зло-чином. Навіть найбільш євреорієнтовані канали телявівдєнія, скріпивши серце, змушені були визнавати – таки да бордельний бізнес та порноіндустрія є злом, і його варто поборювати.
Але вчора «1 плюс 1» серед новин (під кінець ТСН, очевидно у розділі «Культура») вивів на публіку «публічну дівку». Так що, відтепер в Україні публічними людьми є не тільки депутати, а ще і порнозірки (п/з – на диво влучно в українській мові скорочення відповідають суті явища). Репортаж ТСН гпро невідомо звідки викопану королеву української (?????) порноіндустрії розповідав ледь не із захопленням. Мовляв – ось і по гламуру ми уже в глибокій Європі. Хто не бачив репортажу, розкажу – розповідалося про блудливу російськомовну кобіту з Криму та її сімейну ідилію. Порнозірка, як і належить «кращим людям» збоченого суспільства живе у розкішній віллі на березі Чорного моря. Уже шість років, як одружена, має сина та повен комп’ютер власних фільмів. Чоловік «нашої» п/з, такий собі богемний «тіпок», кохається в мистецтві, виховує (!!!) сина, та, як колись жінки з походу чекали чоловіків, так і він виглядає повернення своєї ненаглядної із траходромів Європи та РФії.
Поява такого репортажу може видатися окремим епізодом, але насправді це дуже сер-йозна заявка на те, що нас збираються привчати сприймати позитивно те, що таким не є. Це закидання пробного гачка, тест на нашу лояльність. Якщо мовчки ковтнемо – значить готові сприймати і інші «здобутки» збоченої психіки дресирувальників із Заходу. Все складається у чіткий ланцюжок: ми уде приймали на державному рівні англійського піндоса Елтона Джона, тепер репортаж, далі прийматимемо підноса американського Джорджа Майкла. Що далі?
Що в репортажі особливо полоснуло по нервах, так це те, що подібні тваринні угруповання претендують називатися українським подружжям, мають, як прозвучало, «план сексуальної революції та збираються руйнувати моральні засади українців». Зазначте не моральні засади суспільства, народу чи громадян України, а саме УКРАЇНЦІВ. Було багато випадків, коли наївні і не дуже українські дівчата одружувалися із іноземцями, та замість родинної ідилії потрапляли у сексуальне рабство. Тут хоча б усе чесно – дівчина, що готова продати батьківський дім, готова продати багато що, та й ті ублюдки твердо знали, що не для сімї, а для борделю вивозять незнайому дівчину із чужої країни. А тут ми зіткнулися із значно нижчим падінням – жонатий хлоп посилає матір свого сина заробляти тим, що справжній чоловік залишає виключно для себе. І це подається як неабиякий світоглядний прорив, перемога толерантності, демократичний підхід, і ще бозна-що із набору цінностей деградованого Заходу.
Дуже символічно (автоматично написав симфалічно), що чоловік вищезгаданої п/з є віруючою людиною, виготовляє вітражі для церков на біблійну тематику. Мабуть саме в цій книзі черпає натхнення для життя та творчості. А там є чому повчитися – сам Абрам стелив престарілу дружину Сару під фараона, та й Мордехай підкладав племінницю Естер під перського царя. Але шановні, якщо це ваша історія, ваші звичаї, моральні цінності, то й практикуйте їх у своєму гнилому середовищі. Нема чого виносити той блуд перед очі наших білих дітей.
Володар Куртяк, спеціально для "Віча"
Коментар редакції: а поки наші дівчата "працюють", насаджується думка, що "українці" бувають різні. Як на обкладинці журналу...
У Євгена Маланюка, який, вважаю, найбільш правдиво відчував та відобразив усю гидь ХХ ст., є такий образ України: «Тільки ти, перекохана мандрівниками, - / Всім даруєш розтер-зане тіло для втіх, / І кусають, і душать брудними руками, / І з плачем твоїм злиті харчання і сміх. / На узбоччу дороги - з Європи в Азію, / Головою на Захід і лоном на Схід - / Розпростерла солодкі смагляві м'язи / На поталу, на ганьбу земних огид». Перетворити Україну в країну повій на перехресті Азії та Європи – то є давня мрія хазарів та їхніх нащадків. Колись ці ожидовлені азіати першими почали продавати slav-ів – рабів та рабинь із наших земель. Тепер їхні нащадки є безперебійними постачальниками «гламурного» м’яса у борделі Туреччини та Європи. Це наразі ні для кого не є таємницею. Але досі це бридке явище хоча б називалося зло-чином. Навіть найбільш євреорієнтовані канали телявівдєнія, скріпивши серце, змушені були визнавати – таки да бордельний бізнес та порноіндустрія є злом, і його варто поборювати.
