Минуло більше, ніж десятиліття так званої "незалежності" Українського народу. Цей час достатній для того щоб кожен, хто здатен мислити і робити висновки, зрозумів, що ми не тільки ані на крок не наблизилися до сильної самостійної держави Українського народу, а навпаки - перебуваємо на межі національної катастрофи, ім'я, якій "Україна вільна... від Українців".
Минуло більше, ніж десятиліття так званої "незалежності" Українського народу. Цей час достатній для того щоб кожен, хто здатен мислити і робити висновки, зрозумів, що ми не тільки ані на крок не наблизилися до сильної самостійної держави Українського народу, а навпаки - перебуваємо на межі національної катастрофи, ім'я, якій "Україна вільна... від Українців". Без'ядерний статус, європейський вибір, відродження духовності, приватизація, комерціалізація, децентралізація, демонополізація, українська політична нація - ось тільки деякі з красивих слівець-частинок мозаїки, за якими дехто і досі не помічає загальної картини національної біди, небаченої за своїми масштабами.
Захоплені поверненням національної символіки і атрибутики, багато хто з нас навіть не звернув уваги на головне, з чого, власне, і мав би будуватися добробут Народу, - на економічну програму. Точніше на її відсутність у так званих "націоналістичних сил". Ключовим питанням, на базі якого може будуватися будь-яка економічна програма, питання від якого залежить процвітання Народу, розвиток його генофонду і духовності це питання права власності на засоби виробництва. В процесі "унезалежнення" України воно було вирішене так би мовити "без обговорення" на користь розбазарювання майна всього Українського народу, створеного і відвойованого кров'ю і потом десятків поколінь.
Ті ж, кому в результаті всього цього балагану має дістатися Україна з усіма її багатствами і генофондом, мають свою програму. Поетапну, чітко продуману і відпрацьовану. Результат втілення цієї програми не забарився, і він є загальновідомим. За офіційним висновком Міністерства праці та соціальної політики України у 2003 році в Україні 13,5 мільйонів громадян животіли, не маючи доходів для забезпечення фізіологічного рівня виживання!!! За словами одного аналітика, у нас не будується навіть капіталізму, у нас будується місцевий тип колоніальної економіки.
ІІ.
Розглянемо один приклад.
Перші паростки капіталізму в СРСР перед перебудовою - оренда землі для вирощування кавунів. Ці паростки негайно показали своє нутро - заради прибутків (капіталу) винищуються свої ж споживачі, генофонд. Щоб дістати великий прибуток, кавуни нашпиговували селітрою, нітратами. Люди, хворі на нирки, яким кавуни необхідні для очищення зашлакованого за осінь і зиму організму, перших кавунів чекали як спасіння, але цього разу кавуни орендарів зробили свою чорну справу... а інші споживачі зробили відповідні висновки... І якщо до того тільки в Києві продавали більше 250 тис. тонн кавунів то після такого химічення - не більше 5 тис. тон. Щоб вийти із ситуації, нічого гіршого не придумали, як роздути ціни... А які одержували і могли іще одержувати прибутки без обману, без селітри і нітратів! Нажаль, це не помилка, - це нутро капіталізму. Злочинний шлях капіталіста - закабалити людей, що створюють для нього багатства і їх винищити - спричинює іще жахливіші наслідки: зростання бездуховності, злочинності, безпритульності проституції, захворювань на туберкульоз, коросту, зростання інших пороків - невід'ємних супутників капіталізму.
Духовність капіталізму - гроші за будь-яку ціну. Тому люди капіталістичного світу - одноклітинні. Навіть шлягери - на одне слово, на одну ноту. Свою бездуховність капіталізм прикриває іще страшнішою бездуховністю. "Святий" Йосип-тесля - рогоносець, діва Марія - покритка, Магдалина - повія, Ісус Христос - байстрюк... А право першої шлюбної ночі! Не думайте, що це - тільки далека середньовічна історія. За 2002 рік тільки з Чернігівської області України незайманих дівчат до будинків розпусти цивілізованої Європи продано більше, ніж Жириновським (він займається таким "бізнесом" для поповнення путінської казни) з усієї Росії.
Інший приклад. Нам розповідають про високий рівень життя в Західній Європі, про "шведський соціалізм", про широкий асортимент товарів на прилавках, який нібито забезпечується завдяки конкуренції між різними приватними виробниками, про кількість споживання... Але співставте цю інформацію із іншою - жоден європейський Народ не відтворює себе. Виняток складають Албанці. Зазначене може означати тільки одне - пануючий в країнах Західної Європи спосіб суспільного виробництва не забезпечує середньому Німцю, Французу, Шведу можливості утримувати сім'ю із щонайменше трьома дітьми, бо саме така сім'я забезпечує природний (не міграційний) приріст населення. Мало того, економіка країн Західної Європи не є самодостатньою. Економіка цих країн є залежною від періодичних, так би мовити, "тонізуючих вливань" у вигляді дешевої робочої сили із країн пострадянського простору і "третього світу", фінансових надходжень через різноманітні фонди, створені для закабалення інших народів, через розв'язування загарбницьких воєн, таких, я війна в Югославії, в Іраку. Назва цьому явищу - неоколоніалізм.
Звідси іще більш далекосяжний висновок: сучасна цивілізації Білих народів, у першу чергу - народів Західної Європи, переживає так би мовити "кризу жанру". Криза ця комплексна - і економічна і духовна.
ІІІ.
У сучасному світі майже без винятку панує смертельно небезпечний для подальшого виживання людства капіталістичний спосіб виробництва. Його ціннісну основу становлять: принцип "прибуток - основний критерій оцінки ефективності суспільної діяльності", необмежене споживання ресурсів Землі, визиск людини людиною.
Засобами досягнення поставлених цілей капіталізму визначаються: приватна власність на засоби виробництва, в тому числі на землю, що забезпечує для власника можливість отримання доходів від власності, а не від праці; втілення теорії "золотого мільярду", у відповідності до якої ресурсів Землі нібито достатньо для повноцінного життя тільки одного мільярду її населення, решта ж Народів Землі мають своєю працею забезпечувати процвітання країн цього "золотого мільярду"; глобалізація економіки через неоколоніальне загарбання Народів; дебілізація, спотворення свідомості, знищення історичної пам'яті підкорених Народів з метою унеможливлення опору поневоленню.
Рушіями капіталістичної економіки є конкуренція (змагання за споживача між кількома приватним власниками-виробниками) і інвестування (вкладення грошей). Зазначені суспільні механізми спрямовані на збільшення доходів власника і не призводять до зниження ціни товару через надвидатки на просування товару до споживача. Так, реклама, PR, оптово-роздрібні посередники, хабарі посадовим особам тощо - все включається до кінцевої ціни товару. Ціна за капіталізму визначається не нижче від визначеного виходячи з балансу попиту і пропозиції, оскільки в іншому випадку продаж є невигідним.
Україні у світі за "новим порядком" призначене місце ресурсного додатку до світового капіталістичного виробництва із малочисельним малоосвіченим населенням, дрібним, переважно ручним, виробництвом, екстенсивним сільським господарюванням, спрямованим на потреби метрополії.
IV.
Чи можлива альтернатива? Так! І вона відома в історії, вона відома нам, Рідновірам, людям які завдяки небайдужому ставленню до рідної історії знають, що саме завдяки суспільній власності на засоби виробництва Орійські Народи, що проживали на території України в різні часи, обминули в своєму розвиткові рабовласницький лад, отримали можливість різко збільшити народжуваність і заселити Західну Європу, Середню Азію, а далі - і Індію і принести на ці землі передову духовність. За словами видатного українського археолога Ю. Шилова "Суспільний устрій держави наших Предків Аратти являв собою протокомуністичне суспільство, кероване станом Жреців". Зазначеного не можна сказати про Єгипет, Грецію, Римську імперію - рабовласницький лад не зберігав генофонду. У багатьох завойованих країнах людей дітородного віку перетворювали на рабів і рабинь без права продовжувати себе... Ці суспільства являли собою праобраз сучасного капіталістичного суспільства споживання.
V.
Рідновіри за визначенням не можуть стояти осторонь від вирішення означених вище питань. Перший крок на такому шляху - впровадження правильних критеріїв оцінки добробуту, рівня духовності. Древні мудреці в Аюр-Веді сказали: "Людина складається з того, що вона думає і з того, що вона їсть". Звідси - два простих основних мірила якості життя Народу:
1. Якість та кількість харчування всіх верств Народу. Доходи кожного представника народу повинні забезпечувати необхідний фізіологічний рівень харчування для працюючого та його утриманців. Однією із функцій держави має бути забезпечення необхідної і достатньої кількості здорової їжі для всіх верств Народу, розвиток і пропаганда культури харчування.
2. Рівень природного приросту Народу. Держава повинна забезпечити можливість для кожної жінки народити і виховати щонайменше троє фізично і морально здорових дітей свого Народу, дати їм середню освіту. Троє і більше дітей у кожної жінки забезпечують природне відтворення і примноження генофонду Народу.
Додатковими мірилами оцінки якості життя Народу слід визнати:
1. Рівень освіти всіх верств Народу. Економіка держави повинна забезпечувати для всіх верств Народу можливість здобувати освіту та навчати своїх дітей у дошкільних установах, школах, середніх та вищих навчальних закладах.
2. Доступність медичного забезпечення. Держава зобов'язана гарантувати безкоштовне лікування. Виняток може становити косметичне, профілактичне лікування, лікування у санаторіях. У даному випадку громадянин має сплачувати 10 % вартості лікування. Люди, що зловживають алкоголь, палять, чинять інше членоушкодження - мають сплачувати повну вартість лікування.
3. Належні умови праці та відпочинку. Держава має гарантувати працівникам не виснажливу працю за нормальних умов (підземна робота - тільки за крайньої необхідності, чисте повітря, достатнє освітлення тощо) із тим, щоб людина могла працювати як до так і після пенсії, щоб не перетворювати робітника на інваліда, як це робиться зараз у так званих цивілізованих державах, в Україні і в інших колоніях і напівколоніях. Мінімальна заробітна платня не може бути нижчою від прожиткового рівня не тільки для самого працюючого а і для його утриманців.
4. Повноцінне пенсійне забезпечення. Пенсійне забезпечення має гарантувати пенсіонеру належний фізіологічний рівень існування. Виняток може становити пенсія для осіб, що зловживають алкоголь, палять, чинять інше членоушкодженя. За таких умов пенсійне забезпечення може бути зведене до мінімуму.
Ці критерії принципово відрізняються від хибних - кількість споживання, кількість ВВП на душу населення, кількість сортів ковбаси в магазинах (без урахування її якості і ціни), яскравість упаковки тощо. За нормальними критеріями жодна з країн "процвітаючої" Європи не потрапляє до розряду високорозвинених. Статус країн Західної Європи - напівколоніальний.
VI.
Економіка, спрямована на забезпечення добробуту Народу за правильними мірилами має бути заснована на засадах:
1. Суспільної власності на засоби виробництва. За таких умов прибуток розподіляється між всіма учасниками виробництва і забезпечує для них можливість не тільки для продовження Роду, але і для розвитку - участі у створенні духовних цінностей. Успіх діяльності за таких умов оцінюється за її суспільно корисним результатом, а не за прибутком від діяльності.
З огляду на зазначене вище, мають бути націоналізовані підприємства:
- паливно-енергетичного комплексу;
- сільського господарства;
- харчової промисловості;
- оборонного комплексу;
- важкого машинобудування;
- зв'язку;
- транспорту;
- будівництва;
- із наукомістким виробництвом.
У подальшому ці підприємства мають перебувати виключно у загальнонародній (державній) власності.
Банківська система має бути декомерціалізована.
Приватизація землі, надр, атмосферного повітря, лісів, води має бути заборонена. Зазначені об'єкти можуть перебувати тільки в загальнонаціональній власності та колективному користуванні.
2. Інновації як рушія розвитку суспільних відносин щодо матеріального виробництва. Смисл інновації полягає у постійному пошукові нових організаційно-технологічних рішень щодо матеріального виробництва з метою зниження собівартості продукції та вивільнення людини для нової творчої праці. Зниження собівартості виробництва призводить до зниження ціни продукції. Це досягається завдяки відсутності витрат на рекламу, зведення до мінімуму посередників, забороні надспоживання.
3. Заборони надспоживання. Встановлення ціни товару не вище від передбаченого унеможливлює надприбутки і надспоживання, дозволяє знижувати ціну товару відповідно до зниження собівартості його виробництва.
Ціни на товари народного споживання та необхідні послуги (комунальні, поштові, громадський транспорт, зв'язок тощо) мають утворюватись із розрахунку собівартості продукції та накладних видатків, а не на основі балансу попиту і пропозиції, оскільки більшість товарів народного споживання та необхідних послуг мають стабільний високий попит.
4. Унеможливлення колоніальної залежності. З цією метою на міжнародному рівні слід переглянути прийняту в інтересах паразитів декларацію прав людини із тим, щоб зменшити міграцію, рабське заробітчанство, щоб Народи Землі розвивали свої держави. Всі представники некорінних народів, які мають свою державу, мають становити не більше 5% у державних навчальних закладах, НДІ, державних установах, органах державної влади і управління, банках тощо. Виняток можуть становити місця компактного проживання. Також слід заборонити діяльність міжнародного валютного фонду та інших подібних міжнародних організацій, які дискредитували себе злочинною політикою, смертями мільйонів дітей в Африці, Азії, Латинській Америці, пострадянській Європі. У подальшому слід ініціювати об'єднання зусиль Народів доброї волі у відповідній міжнародній організації з метою їхнього звільнення від неоколоніалізму, а також з метою будівництва економічних відносин на засадах суспільної власності на засоби виробництва.
Валентин Дмитрович Шадир (Ясновид) -
народний цілитель-вед, старійшина Товариство Оріїв "Перунова Рать"
Джерело: http://www.viche-info.com/index.php?option=com_content&task=view&id=25&Itemid=6 |
