Що насправді станеться зовсім скоро?

Спершу запропонуємо нашим читачам очевидний сценарій розвитку подій у самому джерелі фінансової кризи — у США та в Євросоюзі, відповідно, а також спрогнозуємо, чим завершиться перший етап «подолання» світових господарських негараздів. А насамкінець ми зробимо прогноз щодо результатів антикризових «подвигів» вітчизняного керівництва.

Отже, поставимо перед собою найочевидніше запитання: чи приведуть потуги адміністрації США та керівників найбільших країн єврозони до стабілізації світової фінансової ситуації?

Наша відповідь — ні, не приведуть. Понад те, вони мають призвести до протилежних результатів і ще більше загострити ситуацію на світовому економічному полі.

Чому так має статися? Ми вкажемо читачам найпростіший шлях до правильної відповіді. Адже нинішня економічна еліта, випестувана на опусах Мілтона Фрідмана, навмисне заплутує ситуацію, аби якомога на довше розтягнути агонію сучасної економічної та політичної світобудови.

Погляньмо разом на такий цифровий ряд:

1. 70 трлн. дол. — Загальносвітовий валовий продукт.

2. 14,4 трлн. дол. — ВВП США за прогнозами у 2008 році.

А. 3 трлн. дол. — частка промислового виробництва та сільського господарства (реальний сектор) у ВВП США, що становить близько 18%.

Б. 11 трлн. дол. (весь залишок ВВП США) становлять так звані послуги. Послуги також поділяються на певні категорії.

В. Не менше половини цих послуг в Америці становлять послуги фінансові. А якщо говорити прямим текстом, то більше третини загального ВВП США утворюється в результаті бездумних і неконтрольованих споживчих позичок та спекуляцій на фондовому ринку.

Ситуація абсурдна й комічна. Уявіть собі на хвилинку, що більшість українців одночасно сіла б грати в карти на гроші і за результатами кожного ігрового дня стала би складати звіти до податкової адміністрації, вносячи у них виграші й програші, а міністерство статистики включало б звіти про ці карточні ігри в офіційну економічну статистику. Уявіть собі також, що Національний банк, аби забезпечити гравців достатньою кількістю готівки, став би друкувати додаткову кількість гривень та роздавати їх усім охочим пограти в карти. Не можете уявити? А ось у США, на землі обітованій «вільного ринку», Федеральна резервна система друкує додаткові долари, аби десятки мільйонів американців могли пограти на біржі, подаючи це як найпрогресивнішу модель економічної організації суспільства.

Проте чим далі в ліс, тим більше дров.

Г. Від 500 мільярдів до одного трильйона доларів у структурі ВВП США (згідно з різними оцінками) становлять юридичні послуги. Уявіть собі, що американська держава навмисне провокує своїх громадян подавати до суду на своїх співвітчизників, безсоромно заявляючи всьому світові, що сутяжництво — це також видатна цивілізаційна перевага західного світу. Для порівняння: американці щорічно здирають за судовими позовами зі своїх братів та сестер стільки, скільки товарів та послуг може виробити вся українська економіка протягом п’яти років!

Отже, коли тверезо поглянути на американську економіку, яка нібито є головною рушійною силою економіки світової, то можна побачити, що найважливішою складовою частиною американської могутності є фінансові спекуляції та юридичні послуги.

Далі — цікавіше:

3. Сукупний борг США на сьогодні вже перевищує 100 трильйонів доларів.

Структура боргу у США (позичальники):

«Дані наведені на березень 2008. Джерело: Звіт Z.1 «Про рух фондів у США» опублікований ФРС.

Тут узагальнюється структура боргу (включно з внутрішнім і зовнішнім боргом) із розподілом за категоріями позичальників.

А. Борг державного сектора: 61 трлн.

Деякі окремі позиції:

Державний борг США (федерального уряду): понад 10 трлн.

зовнішній: 2,2 трлн.

внутрішній публічний:
2,5 трлн.

позики у трастових фондах: 3,5 трлн.

Витрати на соцзабезпечення в майбутньому (поза фондами): 7 трлн.

Зобов’язання медичного обслуговування в майбутньому (поза фондами, прогноз): 37 трлн.

Борг штатів і муніципалітетів: 2,0 трлн.

Б. Борг приватного сектора: 38,2 трлн.

Деякі окремі позиції:

Борг домогосподарств: 12,8 трлн.

Корпоративний борг: 9 трлн.

Борг фінансового сектора: 14,2 трлн.

Відсотковий борг приватного сектора: 1,7 трлн.

В. 13,77 трлн. дол. — сукупний зовнішній борг США на початок квітня 2008 року, включно із зобов’язанням приватного сектора».

Отже, на сьогодні Сполученні Штати мають стільки боргів, що вся їхня країна повинна працювати протягом семи років, аби просто виробити стільки товарів та послуг.

Але й це ще не все. У світі вільного ринку гроші, як відомо, дають лише під відсотки. Отже, коли ми візьмемо, приміром, 4% річних, які американці мають сплачувати своїм кредиторам, то побачимо, що ця цифра перевищує 4 трлн. дол. Про що це свідчить? Про те, що США вимушені працювати 110 днів щорічно тільки на оплату відсотків за реальним борговим зобов’язанням.

4. 1,5 квадрильйона доларів — загальна вартість деривативів, які перебувають в обігу на світовому фондовому ринку і більшість яких емітовано у США та номіновано в американській валюті.

Підсумки:

А. По-перше, все людство за рік здатне виробити продукції та надати послуг на 70 трлн. дол.

Б. По-друге, тим часом США, Євросоюз і Японія гуртом уже випустили в обіг дериватів (фактично — незабезпечених боргових зобов’язань) на суму, для покриття якої весь світ повинен працювати протягом понад 20 років.

В. По-третє, сьогодні світова економіка лише наблизилась до того, що кредитори почали пред’являти американські векселі та біржові деривативи до сплати. І тієї ж миті глобальна економіка зазнала фактичного краху. А це лише краплина в морі. Коли власники цінних паперів — акцій, облігацій, ф’ючерсів та опціонів — зрозуміють, що їх ошукано, то на фондовий ринок в результаті паніки, буде викинуто всю біржову макулатуру, а це назавжди зруйнує світову економіку, яка ґрунтується на вірі у сакральність банківського відсотка.

Тепер придивімось, з урахуванням відомих нам цифр, до так званих «антикризових заходів» уряду США, які нині мають назву «Плану Полсона».

Цифри — невблаганна річ.

Уряд США планує виділити на подолання кризи близько одного трильйона доларів. Цими грішми урядовці хочуть допомогти тим, хто не може сплатити відсотків за позиками, а також викупити в банків за номінальною вартістю всі деривативи (незабезпечені боргові розписки).

Але ми вище мали змогу побачити, що лише на сплату відсотків одне одному та зовнішнім кредиторам учасники господарської діяльності у самих лише США мають віднаходити близько чотирьох трильйонів доларів щорічно, не беручи до уваги сплати самих боргів. І це не враховуючи вартості дериватів, яких може набратися до сплати одночасно на десятки й сотні трильйонів доларів.

Отже, постає запитання: чи можна з допомогою одного трильйона подолати боргову кризу вартістю у квадрильйон? Зрозуміло, що подолати кризу таким способом неможливо.

Чи розуміють цю просту річ керівники фінансового світу?

Очевидно, що розуміють.

Чому ж вони, в такому разі, чинять саме так?

Відповідь проста. Як на мене, світова політична і фінансова верхівка не збираються долати кризу, чудово розуміючи, що подолати її неможливо. Вливання у світову економіку близько 5 трлн. дол. (1,0 трлн. дол. — США + 2,5 трлн. євро — Євросоюз) робиться лише з метою останнього привласнення світових багатств напередодні величезного краху світової господарської системи та прийдешнього періоду світового хаосу. Адже ні ці п’ять, ні 35, ні навіть 135 трильйонів уже не зупинять розвалу фондового ринку, а можуть лише на кілька місяців його відтягнути.

Ця сума на короткий час подовжить агонію світової фінансової системи, а потім має настати дефолт США. А це, своєю чергою, призведе до краху всієї системи економіки «безперервного зростання». Потому, в кожному разі, розпочнеться затяжний економічний занепад, який може тривати не менше десяти років і повинен повернути людство в ті часи, коли економічна діяльність перш за все означала діяльність виробничу, а не фіктивне надання сумнівних послуг та здійснення спекуляцій.

Очевидно, США щосили опиратимуться такому сценарію, адже головний світовий боржник — американський народ і американський уряд. Тому, зрозуміло, сподіватися, що Америка погодиться добровільно визнати себе суверенним банкрутом, втративши при цьому свою віковічну велич, майже немає підстав.

Імовірнішим видається такий сценарій: США підуть на розв’язання широкомасштабної війни із застосування своєї велетенської військової потуги, аби, в підсумку, перевести власний суверенний дефолт у загальносвітовий економічний колапс. А вже в цьому світовому «землетрусі» під завалами системи де-факто буде «поховано» всі попередні боргові зобов’язання. І тоді світові економічні зв’язки розпочнуться з нібито чистого аркуша.

Точками світової військової кризи можуть стати такі регіони:

1. Іран.

2. Ізраїль.

3. Афганістан — Середня Азія.

4. Курдистан.

5. Пакистан.

6. Тайвань.

7. Кавказ.

8. Венесуела.

9. Крим.

Українців особливо повинен турбувати сценарій україно-російської війни із перспективою її переростання у війну регіональну чи світову. Такий конфлікт, поряд з іншими, переліченими вище, може стати спусковим механізмом для манкування американського дефолту. А також можливим початком втрати нашого суверенітету…

Як Україна долає кризу?

У попередній частині цієї роботи ми докладно розглядали рушійні сили українського прояву «світової фінансової кризи».

Головним механізмом її так званого «подолання» має стати кредит від МВФ на суму 16,5 млрд. дол. Коротко спрогнозуймо, як розгортатимуться події.

Спершу погляньмо на стартові умови.

А. Зовнішня заборгованість України перед угодою із МВФ становила 100 млрд. дол., а нині, відповідно, має становити 116,5 млрд.

Б. На цей час майже повністю зупинено, через відсутність попиту на світовому ринку, головні експортні галузі української економіки — металургію та хімію. А це, своєю чергою, призвело до того, що в Україну взагалі припинився приплив твердої валюти.

В. Через відсутність валюти Україна не має чим платити за російський та середньоазійський газ, а без цього газу українська промисловість стоятиме навіть тоді, коли попит на наш метал зненацька поновиться.

Г. Без припливу валюти на внутрішній ринок українські банки та корпорації не мають де взяти доларів на сплату відсотків та боргів за тими короткотерміновими позиками, які вони брали на Заході напередодні. Коли взяти до уваги заплановані виплати в доларах Української держави та корпоративних агентів до кінця нинішнього року, а також виплати наступного року, то потрібна сума становитиме близько 25 млрд. дол. І ці всі виплати припадають якраз на 2009 рік, коли світова економіка офіційно має показати спад близько 1,0—1,5%. Ця цифра, яка не є страшною, на перший погляд, чітко вказує, що попит ні на наш метал, ні на наші добрива не буде відновлено, а тому на будь-які валютні надходження від економічної діяльності у найближчій перспективі нам сподіватися годі.

Отже, сьогодні у варіантах не бачимо жодного «джерела» (хіба покладатися на диво), з якого український уряд, а також українські корпорації та банки змогли б «напитися» доларів, щоб сплатити бодай відсотки за своїми божевільними кредитами.

Для чого ж нам дають гроші МВФ, коли суверенний дефолт України вже видається майже неминучим?

Напевно, тут ситуація аналогічна американській. Адже вся українська верхівка, посвячена в тему, чудово знає про прийдешнє банкрутство держави. І тут слід просто переосмислити рольові моделі, в які задіяно керівників Української держави. Ці люди не збирались і не збираються долати кризу. Всі їхні думки спрямовані на банальну економічну оборудку. І все це робиться з відома МВФ, Єврокомісії та керівництва Світового банку.

Перед суверенним українським дефолтом, який має настати в період від трьох місяців до року, українські державні чільники хочуть додатково повісити на Україну борг МВФ на суму 16,5 млрд.

Ці гроші витрачатимуться на таке:

1. Велика частина (не менше половини траншу) піде на погашення приватних боргів українських олігархів та банкірів перед західними банками. Для цього в Україну скеровується нібито група американських радників, а насправді — наглядачів. Їхня мета — проконтролювати, щоб український уряд не поцупив ті кошти, які Захід планує заплатити своїм людям, фірмам та банкам.

2. Друга частина грошей запланована на пряме «освоєння» кількома найбільшими представниками бізнесу, наближеними до керівництва держави. До цієї афери буде залучено ряд українських банків, керівникам яких також обламається по шматочку від позики МВФ.

3. І лише малу частину кредиту буде витрачено на тимчасове покриття дефіциту платіжного балансу.

Головна мета української верхівки — протриматися до кінця зими.

Потім Україна знову звернеться до міжнародних фінансових організацій із заявою про неможливість надалі обслуговувати свої боргові зобов’язання.

Після цього заплановано проведення так званої реструктуризації суверенного боргу, коли до боргу державного буде додано більшість боргів корпоративних. Як наслідок, державний борг України в найближчому майбутньому може сягнути 100 млрд. дол.

Наступним кроком Україні буде запропоновано долучити до сплати зовнішнього дер-
жавного боргу додаткові незадіяні активи. Не важко зрозуміти, що таких активів у нас не залишилось, окрім землі та газотранспортної системи, які й буде продано західним та російським ТНК за залишковими цінами. Адже світова кон’юнктура нині не сприяє зростанню вартості активів. Отриманих Україною коштів, зрозуміло, не вистачить на сплату всіх боргів. Тому, в результаті такого «подолання кризи», наша держава втратить мільйони гектарів чорноземів, а також стратегічні газопроводи, і залишиться з тими ж самими боргами, які мала й до того…