Глобальні валютні коливання, економічні та політичні кризи прямо чи опосередковано торкаються всіх без виключення людей, які живуть суспільним життям. Торкаються незалежно від статі, віку, національності. Гроші є кров'ю економіки, що дає їй силу, без якої дуже важко протистояти зовнішнім та внутрішнім загрозам. Доступні вільні інвестиційні та кредитні ресурси за конкурентними ставками є надзвичайно важливою умовою розвитку будь-якої економіки.

Українська економіка задихається від надзвичайно високих кредитних ставок та нестачі вільних інвестиційних коштів. Саме у відсутності в українських економічних суб'єктів достатньої кількості вільних дешевих фінансових ресурсів і криється причина того, що ми змушені звертатись до залучення іноземного кредитування та інвестицій.

Абсурдною та злочинною є ситуація, коли валютні резерви Національного Банку України, що в березні 2006 року складали 19 , у січні 2007 року – 22, а в серпні 2007 - вже майже 28,5 мільярдів доларів США (дані НБУ www.bank.gov.ua ) знаходяться в іноземних банках та іноземних облігаціях, тобто працюють не на українську економіку, а на економіку іноземних держав, в основному Сполучених Штатів. Це у той час, коли вони опинились в стані технічного дефолту в березні 2006 року, а курс долара за останні 1,5 року впав на 15% по відношенню до основних світових валют. Ані уряд, ні Національний Банк України жодним чином не намагаються пояснити громадськості для чого Україні кредитувати США ті їхні банки під 1-2% річних в розмірі 28,5 мільярдів доларів, отримуючи взамін

- від уряду США жалюгідну технічну допомогу у вигляді кредитів та грантів на декілька десятків мільйонів доларів щорічно разом із величезним списком зобов’язань,

- від іноземних банків, в яких знаходяться українські кошти – кредити в основному їхнім же афілійованим структурам на загальну суму не більше декількох мільярдів доларів щорічно вже під 7-8% річних, які або кредитують українські суб’єкти господарювання під 12-13% річних, або самі безпосередньо викуповують привабливі українські стратегічні активи стаючи тими самими довгоочікуваними «іноземними інвесторами», яких так гаряче закликають всі помаранчево-блакитні уряди в Україну на розпродаж землі та ресурсів.

Загальні збитки для українських громадян та підприємств від такої фінансової політики важко переоцінити.

Беручи до уваги той факт, що Європейський Союз є найбільшим торгівельним партнером України, і має набагато менші структурні проблеми ніж США, було б доцільнішим та безпечнішим поступово конвертувати більшу частину нашого валютного запасу в Євро, інші світові резервні валюти та золото, і на прозорій конкурсній основі поступово, щоб уникнути стрімкого розбалансування ринку, розмістити його в надійних українських банках. Цей крок дозволить зменшити можливий вплив декількох дуже істотних та реальних ризиків, а саме:

- ризику об’явлення фактичного або технічного (через істотну девальвацію долара) дефолту США , і, як наслідок, девальвації, або навіть повної втрати вартості, чи замороження доларових активів НБУ;

- ризику замороження доларових активів НБУ внаслідок початку певних військових дій США, що можуть послужити формальним форс- мажором для обмеження використання нами наших валютних резервів.

Вищеназвані ризики є цілком реальними внаслідок постійного хронічного дефіциту платіжного балансу Сполучених Штатів, що не раз у своїй історії вирішували свої структурні фінансові проблеми за рахунок кредиторів, уникаючи справжнього дефолту шляхом девальвації своєї валюти. Людство стоїть на порозі найбільших економічних та можливих політичних потрясінь у всій відомій нам історії, у порівнянні із якими світова криза 1998 року і навіть крах радянської економіки виглядатимуть незначними коливаннями. В цій ситуації слід використовувати наші активи з максимальною ефективністю.

Одним із найвідчутніших наслідків для всього людства такого стану справ є зростання небезпеки світової економічної та політичної кризи, до яких може призвести світова інфляційна, військова політика США та колапс американської та в результаті й світової економіки. Про системні проблеми американської економіки говорять уже дуже давно. Але саме вражаюча здатність Сполучених Штатів так довго триматися на плаву з постійним збільшенням дефіциту платіжного балансу, несумісного з життям для інших країн, дещо розхолоджує інші країни та людей, що є їхніми кредиторами. І вони продовжують вкладати гроші в цю найбільшу фінансову піраміду в історії людства, і використовувати нічим не забезпечений долар, що випускає недержавна банківська установа під назвою Федеральна Резервна Система (див. книгу Є. Саттона «Власть Доллара»), як засіб накопичення та платежу, імпортувати американський спосіб життя та економічні моделі. Однак, такий стан речей не може продовжуватися нескінченно. Дзвіночок уже продзвенів. Ознакою стрімкого наближення США до п'ятого (!) (див. Єрік Найман "Чи можливий п'ятий дефолт США?" http://www.alti.ru/bizbook43.htm ) в своїй історії реального дефолту є стан технічного дефолту, в якому опинилися Сполучені Штати у березні 2006 року. Конгрес у черговий раз підняв максимальну планку запозичень федерального бюджету з 8,2 трлн доларів до майже 9 трлн. доларів і заборонив оприлюднення показника М3, що показує загальний рівень усіх зобов'язань США . Але цей вимушений крок абсолютно не усуває головну причину: дефіцит платіжного балансу США, що є наслідком економічної, фінансової, соціальної політики органів управління США, і робить потенційні наслідки від девальвації долара іще страшнішими. Ця політика загнала увесь світ у стан, що в шахах називається цуг-цванг, коли будь-який хід тільки погіршує ситуацію. Недавній обвал іпотечного ринку у США та Великобританії у 2007 році є підтвердженням того, що криза загострюється. Сьогодні долар впав до рекордної позначки по відношенню до Євро, і це тільки початок! Реальне банкрутство США, що де-факто вже давно відбулося, адже їхні зобов'язання набагато перевищують їхні активи, у першу чергу, невигідне їхнім кредиторам, більшість з яких складають іноземні інституції та держави, серед яких є й Україна з 28,5 млрд. доларів валютного резерву, що знаходиться в основному в банках та цінних паперах США. Який вихід?

Поступове розміщення частини валютних резервів НБУ на депозитах українських банків дозволить вирішити проблему дешевих кредитних ресурсів для української економіки та виправити ту абсурдну ситуацію, коли українські банки та інші контрагенти змушені шукати дешеві кредитні ресурси в західних банках, що фактично перепродають українські ж суспільні валютні резерви, що в них зберігаються.

Звичайно, вимога зберігати валютні резерви поза межами країни продиктована Національному Банку Міжнародним Валютним Фондом, згідно положень якого міжнародними валютними резервами країни вважаються лише кошти у іноземній валюті, що зберігаються поза її межами. Але, як відомо, МВФ повністю підконтрольний США.

Для позитивного впливу на економіку розміщення частини валютних резервів НБУ слід дотримати декілька важливих умов:

1. Розміщення слід проводити у надійних українських банках, вибраних згідно прозорої конкурсної процедури.

2. Розміщення слід проводити поступово , починаючи із невеликих сум, щоб уникнути обвалу стрімких коливань валютного ринку.

3. Необхідно змінити існуючу курсову політику штучного підтримання курсу долара США, яка грабує українців, на політику поступового приведення курсу гривні відносно інших іноземних валют до ринкового значення. Якщо цього не зробити, то валютні резерви розміщені в українських банках будуть знову попадати на міжбанківських валютний ринок, створюючи додаткову пропозицію, яку НБУ змушений буде знову викуповувати.

На сьогоднішній день українська гривня є дуже недооціненою щодо світових валют. Так, згідно із Big Mac індексом видання The Economist від 09 червня 2007 року українська гривня є недооціненою щодо долара на 46%.

 







































































В такій ситуації підтримання заниженого курсу української гривні нібито з ціллю стимулювання експорту з точки зору громадян є злочинним. Прив'язка нашої валюти до долара США провокує в Україні подвійну інфляцію гривневу та доларову. Сьогодні золото коштує близько 700 доларів за тройську унцію, хоча в 1971 році перед відміною золотовалютного стандарту воно коштувало 35 доларів. Ріст у доларовому виразі склав за 35 років майже 2000%, тобто в середньому більше ніж 50% на рік.

Отже, частина інфляції в США оплачується й з української кишені.

Використовуючи долар, як резервну валюту, НБУ разом із урядом штучно знецінює заощадження нашого суспільства, обкрадаючи громадян. Оскільки чистий експорт створює в Україні тільки 0,9 % ВВП, а 76,5% ВВП формуються за рахунок кінцевих споживчих витрат (див. таблицю зі звіту НБУ за 2006 рік), більш доцільнішою для громадян є повільна ревальвація національної валюти до ринкової рівноваги.



Цей крок дозволив би:

• НБУ відмовитись від практики штучного завищення вартості долара шляхом викупу надлишку доларів на ринку за гривневу масу, що у свою чергу провокує внутрішню інфляцію й, розкручування інфляційної спіралі можна було б призупинити.

• Підсилити купівельну спроможність громадян та резидентних організацій України, що означає збільшення їх матеріального добробуту, а відтак і платоспроможного внутрішнього попиту .

• Пом'якшити для українських резидентів наслідки подорожчання енергоносіїв на міжнародному ринку.

• Стимулювати розвиток внутрішнього виробництва за рахунок внутрішнього попиту. Поступова ревальвація національної валюти матиме позитивний ефект тільки разом із комплексною системою заходів по захисту українського ринку від напливу імпортних товарів за допомою відчутних ставок ввізного мита в сумі зі зручними умовами ведення бізнесу в Україні, що стимулюватимуть внутрішнє виробництво й запобігатимуть перевищенню імпорту над експортом!

Саме внутрішня гармонія між внутрішнім виробництвом та внутрішнім споживанням є запорукою стабільності економіки та довготривалого успіху на світових ринках, адже зовнішнє є проявом внутрішнього.

Олександр Ваврик, економіст.