Толерантність до тих, хто хоче тебе вбити – ідіотизм
Ще один погляд на події. Експертна оцінка безпрецедентних скандальних подій 4 листопада у Києві, Харкові, Севастополі, Сімферополі, Одесі.
1. Марш екстремістів-українофобів з „Євразійського союзу молоді” не відбувся завдяки активній протидії українських слов’янських патріотів.
2. Екстремісти-українофоби перебували під захистом та опікою державних структур, що існують на гроші платників податків. Таким чином українські трудящі опосередковано фінансують тих, хто оберігає їхніх потенційних вбивць.
3. „Євразійський союз молоді” не брав участь у Русских маршах на території РФ: за вказівкою Гельмана Павловського екстремісти-українофоби безкарно і санкціоновано провели свої шабаші на території цієї республіки.
4. Республіка санкціонувала українофобські акції у Києві, Харкові, Севастополі, Сімферополі, Одесі. Таким чином ця ліберально-комуністична республіка виступила співучасником ублюдочних шабашів екстремістів-українофобів.
5. Республіка вже встигла санкціонувати публічні виступи у Києві екстремістів-українофобів 7 листопада. Проводячи паралель з 4 листопада, можна очікувати на масові арешти українців за національною ознакою.
6. Українофобські виступи екстремістів у Києві, Харкові, Севастополі, Сімферополі, Одесі лишилися поза увагою президента, прем’єр-міністра, голови Верховної ради. Таким чином президент, прем’єр-міністр, голова Верховної ради проявили свою толерантність до чорних банд екстремістів-українофобів.
7. Масові арешти українців 4 листопада у Києві продемонстрували бажання цієї республіки найжорстокішими та найбрутальнішими засобами всіляко протидіяти самозахисту українських трудящих.
8. Паралелі між цією республікою та винниченківською Центральною радою очевидні. В обох випадках прогинання перед українофобами супроводжувалося жорстким придушенням патріотів. Результатом пацифістського лібералізму Центральної ради стали Крути та Голодомор.
9. Скандальні масові арешти українців 4 листопада у Києві, безпрецедентні санкціоновані демонстрації терористичних послідовників у Харкові, Севастополі, Сімферополі, Одесі можуть мати дві причини: а) прикре непорозуміння; б) тотожність між чиновниками цієї республіки та екстремістами-українофобами.
10. Як підтверджує історичний досвід, після масових арештів починаються масові вбивства українців за національною ознакою. Винних не знайдуть (жоден з організаторів та виконавців найстрашнішого злочину в історії цивілізації – Голодомору – не притягнутий не те що кримінальної, а навіть до адміністративної відповідальності). Вбивцям встановлять пам’ятники, на їх честь назвуть міста і вулиці. Чергове масове вбивство українців геноцидом не визнають.
P.S. Припустимо, що безпрецедентні скандальні події 4 листопада є прикрим непорозумінням, і чиновники більше не допустять мерзотних шабашів екстремістів-українофобів, у яких руки по лікоть у крові. Час для того, щоб скасувати екстремістські шабаші українофобів 7 листопада, ще є. Толерантність до тих, хто хоче тебе вбити – ідіотизм.
