З певною затримкою до мене дійшов новий альбом гурту "Тінь Сонця" "Полум'яна Рута", офіційний реліз якого відбувся ще 16 березня. Безпосереднє ознайомлення з матеріалом лише підтвердило найкращі очікування. Порівняння під № 2 "Тіні Сонця" з грандами української патріотичної сцени "КОМУ ВНИZ", яке я наважився зробити ще минулого року, як показав час, виявилось цілком об'єктивною тенденцією розвитку групи.

Нинішній стиль "Тіні Сонця" можна суб'єктивно окреслити як оригінальний Folk Metal, з певними аналогіями зі шведським "Otyg". Щодо прогнозованої ідейної концепції "Полум'яної Рути", на яку вказав в одному зі своїх інтерв'ю 2006 р. лідер гурту Сергій Василюк, то вона вочевидь не підтвердилась: переходу до ширшої давньоруської тематики не відбулось, що, можливо, пов'язано із виходом частини запланованого матеріалу на наступній платівці. З упевненістю можна стверджувати, що загальне ідейне та стилістичне наповнення "Тіні Сонця" залишилось незмінним - традиціоналістський пізньосередновічний козацько-бароковий концепт, котрий протягом двох останніх десятиріч у більш завуальованій формі супроводжує і "КОМУ ВНИZ". Збереження на "Полум'яній Руті" попередньої стилістики гурту є, безперечно, вірним кроком, так як вже сам матеріал на диску доводить про виключно широкий простір для новітніх словесно-музичних рецепцій цього культурного пласту.

При першому ознайомленні з платівкою привертає увагу оригінальна тематична обкладинка роботи художника Олега Вакалюка, котра є концептуальною ілюстрацією до композиції "Гнилгород" і за пейзажною та історичною аналогією викликає стійку асоціацію з середньовічною поліською місцевістю, детально змальованою в романі Валерія Шевчука "Око Прірви". До мінусів оформлення слід віднести присутність у буклеті текстів не всіх пісень, а лише чотирьох з одинадцяти, що за складної смислової лірики гурту лише ускладнює повноцінне сприйняття композицій навіть активним слухачем.

Частина композицій "Полум'яної Рути" вже була знайома прихильникам гурту, бувши розміщеною для вільного прослуховування на офіційній веб-сторінці "Тіні Сонця" www.sun-shadow.info за декілька місяців до релізу повноформатної платівки. Однак в альбомній версії кожна з них набула дещо нового звучання, що відчувається вже при першому прослуховуванні. В музичному плані треки не різняться між собою, проте мають помітні відмінності від попереднього запису, зокрема змінені вокальні ефекти, гітарні та віолончельні партії.

Найвідчутнішого перезведення зазнала центральна композиція "Полум'яної Рути" за назвою "Пісня Чугайстра", що є кавером на композицію "Twilight Sun" культової білоруської групи "Gods Tower" і розміщена на альбомі у двох версіях - україно- та білоруськомовній. Тематично "Пісня Чугайстра" являє собою поетико-міфологічну візію Чорнобильської катастрофи і за емоційним ефектом, беззаперечно, є найсильнішою композицією альбому. Однак слід відзначити й те, що нова "відшліфована" версія помітно поступається попередній, опублікованій в мережі Інтернет. Як і у випадку з піснею "Честь Та Кров" "Сокири Перуна", в даному разі очевидно те, що доведення до технічної досконалості кожного окремого елементу та партії в композиції часто результує втратою її цілісності та простоти, створюючи ефект "ламкості" мелодії.

До пісень, що можна назвати своєрідними "хітами" альбому, слід однозначно віднести "Не Вмирай" та "Слався, Мати Русь!", яка відкриває альбом. Остання, попри свою назву, швиде створює образ України Посполитої очима мандрівного чумака. Характерний рядок "А від моря до моря шлях освічують зорі..." недвозначно наводить на фразу Тараса Шевченка з передмови до поеми "Гайдамаки": "Нехай житом-пшеницею, як золотом, покрита, нерозмежованою останеться навіки од моря і до моря - слав'янськая земля". Особливої уваги заслуговує пісня "Не Вмирай", котра за чуттєвим настроєм та музичним оформленням є найяскравішою композицією "Полум'яної Рути". Текст пісні в уважного слухача одразу викликає алюзію на міфологічну фабулу кохання Орфея та Еврідіки. Зрештою, майже в кожній композиції альбому можна віднайти класичну міфологічну підоснову, незалежно від того, чи вкладали її свідомо автори пісень у свою роботу, чи ж ми маємо справу з мандрівними архетипними образами.

Характерні алюзії "Пісні Чугайстра" на смерть Пана, балади "Її Лиш Тінь" - на міф про Дафну, чи "Неба" - на традиційний міфологічний тандем Атлас-Геракл, Бог-Надлюдина. Окремо варто зупинитись на останній. Загальний, дещо не властивий "Тіні Сонця", апокаліптичний настрій навіюється у перші ж хвилини композиції чудовим клавішним вступом Івана Лузана. Мелодика та тематика пісні чимось перекликається з "Передчуттям Катаклізму" "Вія", однак, безсумнівно, перевершує давніший прецедент, якщо останній допустимо так назвати. Щодо спроби глибшого метафізичного тлумачення тексту, то дещо волюнтаристськи відсилаю читача до роботи "Філософія традиціоналізму" Александра Дугіна, а саме лекції, присвяченій мові Традиції, проблемі онтологічного Полюсу та Периферії.

З решти речей варто виділити інтерпретацію народної пісні "Кривий Танець", що за своєю ритмікою взагалі є виключно цікавою композицією рецензованого альбому. Таке талановите бачення народної традиції у свою чергу виявляє весь глибинний потенціал "Тіні Сонця" і, вочевидь, є не останнім подібним експериментом гурту. Підсумовуючи, хотів би також вказати на високий професіоналізм музикантів та динамізм композицій, котрі в загальному ансамблі платівки слухаються "на єдиному подиху". Без сумніву, можна з упевненістю назвати "Полум'яну Руту" черговим досягненням не лише гурту, але й усієї української музики в істинному значенні цього слова.