Каталог статей - РІАР "Віче"

Славяне

"Чады вы Мои! Кто все Мои законы возлюбит, будет Рода небесного славить, станет толком слова толковать Мои, - от того отойдут все несчастия, он наследник небесного Ирия!"
Сварог. (семнадцатый клубок древнерусского узелкового письма).

"И было так - потомок, чувствуя славу свою, держал в сердце своем Русь, которая есть и пребудет землей нашей. И ее мы обороняли от врагов и умирали за нее. Сто раз возрождалась Русь и сто раз была разбита от полуночи до полудня. Было возвещено от Матери Сва, что будущее наше - славно. И мы притекали к смерти, как к празднику.
Вспомним о том, как сражались с врагами отцы наши, которые ныне с неба синего смотрят на нас и хорошо улыбаются нам. И так мы не одни, а с отцами нашими. Мы имеем истинную веру, которая не требует человеческих жертв. Это же делается у варягов, приносящих такие жертвы. И мы приносили жертвы, но мы смели давать лишь полевые жертвы, и от трудов наших просо, молоко, жир. Мы на старые погребалища ходили, и там размышляли, где лежат наши пращуры под травой зеленой. И теперь мы поняли, как быть и за кем идти. От утра до утра мы видели зло, которое творилось на Руси и ждали, когда придет добро. А оно не придет никогда, если мы силы свои не сплотим, и не дойдет до нас одна мысль, которую глаголет нам глас праотцов. Внимайте ему и потому ничего другого не делайте!
И тогда пойдем мы в степи наши бороться за жизнь нашу, ибо мы воины княжеские, а не скоты бессловесные, которые не ведают что творят. Отцам нашим и матерям - слава! Так как они учили нас, чтить богов наших и водили за руку стезей правой. Так мы шли, и не были нахлебниками, а были руссами - славянами, которые богам славу поют и потому - суть славяне. И так провозглашаем мы славу богам, которые суть - отцы наши, а мы сыны их. И будем достойны их чистотой телес и душ наших, которые никогда не умрут."

"Книга Велеса", перевод А.И.Асова.

Чому ми проти імміграції та іммігрантів

Дуже вразив сюжет, цими днями показаний в новинах. Йшлося про вимирання сіл в українському Поліссі. Автори розповідали, що за останні 6 років ми на самій тільки Чернігівщині втратили близько 300 сіл. Нагадаю, що уже перепис 2001 року показав, що сільського населення в Україні удвічі менше ніж міського (15 проти 32 млн.). Відтоді його стає усе менше. Це викликає занепокоєння тому, що саме сільське населення ще хоч якоюсь мірою вписується у природне середовище, ідентифікує себе українцями, виступає носієм Традиції, Звичаю, чистоти генетичного кореня популяції. Зі зникненням сільської культури ми остаточно перетворимося на покемонів, якими нас роблять телебачення, маскульт, і інші „блага цивілізації” за гроші пейсатих власників.

Життя “Буття”

Услухайся – в словах і ритмах цих неначе поклик душ, в Україні сущих. Якщо ти наділений ще й даром уяви, – тобі відкриються: круті яри історії; часом ані на що не схоже минуле життя людей, їх піт і кров, пролиті у двобоях, їх сльози й радість; задуманість мужів і матерів благання, відвага мандрівних, дівчат кохання, хто в любові вірний; і туга нації, що досі прагне волі... скрізь – поклик, поклик, поклик...

Володимир Данилейко
Україна. Київ. 2004 рік.

Символизм, духовная суть славянских погребальных обрядов: библиография

По техническим причинам вынуждены дать список источников к работе "Символизм, духовная суть славянских погребальных обрядов" (http://viche.at.ua/publ/1-1-0-76) отдельным материалом.

Символизм, духовная суть славянских погребальных обрядов

Не розділяючи підходу авторки до обряду кремації, а навпаки, стоячи на позиціях необхідності збереження якнайбільшого обсягу матеріальних свідчень життя і діяльності доброї людини (і в першу чергу – її власного тіла), ми, тим не менше, подаємо цю глибоку і конструктивну розвідку, сподіваючись, що вона стане приводом для подальшого обговорення в середовищі зацікавлених людей (повна назва роботи "СИМВОЛИЗМ, ДУХОВНАЯ СУТЬ СЛАВЯНСКИХ ПОГРЕБАЛЬНЫХ ОБРЯДОВ, ИХ ВОССОЗДАНИЕ, ПРОБЛЕМЫ СОЦИАЛИЗАЦИИ").
Редакція “Віча”.

Українська традиційна писанка

Махиня Зінаїда Павлівна народилась в с. Білилівка Житомирської області в 1949 році.
Проживає в м. Києві. Захоплюється художньою писанкою і вишивкою 10 років. Брала участь в багатьох виставках народної творчості. Виставляла свої роботи в Деснянському районі м. Києва в 2000, 2001 році.
У м. Слов’янську Донецької області в санаторії „Слов’янськ” (2002 рік). В 2002 р. виставка для працівників Київ-Енерго м. Києва.
Виступ на радіо в мистецькій передачі 3 каналу.
2003 р. – виставка в Інституті Гідротехніки та Меліорації 2004 р. – виставка в м. Ружин Житомирської області.
2005 р. – брала участь у виставці „Буття Українців” в Українському домі.

Добро і Зло (закінчення)

Світлій пам'яті Василя Щербаня.

"- Добро і Зло - тема вічних суперечок. - Вічні суперечки можуть точитися тільки між дурнями, розумні ж сперечаються для того, щоб домовитись про спільне розуміння правди, домовившись, вони ставлять перед собою нове завдання - як втілювати те, про що вони домовились..."

"Ісус Христос переплутав у світі Добро і Зло"
(з розмов)

Настав час почати розставляти все на свої місця.

Добро і Зло

Сім'я, Вітчизна, Рід і Раса - духовна основа слов'ян і аріїв

На превеликий жаль варто визнати, що в результаті тисячолітнього панування на Слов'яно-Арійських землях чужорідного духовного і політичного геноциду, в даний час шлюб є узаконеною формою проституції, родина - тимчасовим спіль-ним проживанням родинних тілесно, але духовно ворожих один одному поколінь людей, а такі поняття як Вітчизна і Рід викликають не почуття національної гордості, а криву усмішку при проголошенні латинської приказки: "Ube bene - іbe patrіa": "Де добре - там і Вітчизна".
Єдиний шлях порятунку нації - Відродження Рідної Віри, Підвалин, Традицій і Укладу Життя на основі Відійської Культури, що увібрала в себе мільйоно-річний духовний і життєвий досвід Слов'яно-Арійських Богів і Предків.

Щоб усе це відродити і застосувати в житті, необхідно відновити первісний зміст, закладений нашими Богами і Предками в поняття Сім'я, Вітчизна, Рід. Зробити можна це прямо зараз.

Національна ідея: витоки, сучасний стан і перспектива розвитку

Національна ідея стоїть в ряду національних святинь, віри, конституції, гімна, герба, прапора. Всі вони є інструментами суспільних та державних зв'язків і становлять кістяк національної культури. Національна ідея - немов мозок того кістяка; її життєдність має розгорнений (описовий), стислий (тези) й концентрований (гасла) види.
Розглянемо згадані вище поняття у їх трьох часових станах.