Непрерывные наблюдения за сменой времен года, движением небесных светил и лунными циклами создали удивительную сокровищницу народной мудрости, имя которой Календарь.

Уявімо собі громадянську війну на Харківщині, сплюндрований більшовиками маєток у селі Великий Бурлюк – що з кінця ХVІІ століття належав козацько-дворянському роду Донців-Захаржевських; уявімо білогвардійського полковника Алі Ізенбека, який серед розкиданих книжок побачив купу зв’язаних дощечок. Зрозумівши, що ота дерев’яна книга – надзвичайна, офіцер зібрав її до торби, яку тягав потім по фронтах й еміґраціях, аж поки не осів у Брюсселі. Уявімо також іншого еміґранта, хіміка за фахом, Юрія Миролюбова – якому Алі Ізенбек дозволив скопіювати загадкові письмена. На це та ще на спроби прочитання старовинного тексту дослідник-аматор витратив 15 років – з 1925 по 1939. У другу світову війну оригінал зник, а переписи Ю.П. Миролюбов та його однодумці почали публікувати з 1953 року… А тепер уявімо себе на місці вчених-фахівців з прадавньої історії Русі, формуванню якої присвячено чудом знайдений і підозріло оприлюднений рукопис, умовно названий аматорами “Велесовою книгою” – вже щезлою й не відомо, наскільки точно скопійованої. Вже цього достатньо, щоб офіційна наука відвернулась, зневажливо кинувши при цьому: “фальшивка!” А ще накиньмо на це величезний клопіт, який несе з собою визнання правдивості втраченого манускрипту; клопіт не лише вченим-філологам, історикам, археологам, етнографам, – але й патріотичній (і непатріотичній) громадськості… Так що ж робити? Визнавати – чи ні?

В переддень чергової річниці Хрищення Русі багато людей подумки звертаються до тих буремних днів 988-го, які мали значний вплив на подальшу історію нашого народу, щоб уже з відстані понад тисячолітнього часу по-новому осмислити наслідки цієї радикальної для всіх нас події.

Ось як виглядає хрищення Русі у відомих джерелах. В літо 6496 (988) князь Володимир влаштував військовий похід на грецьке місто Корсунь (Херсонес), яке, обложивши, довго не міг взяти. Та допоміг парадоксальний випадок: несподівано якийсь грек Анастас, невідомо з якої причини зрадивши своїх земляків, прийшов на поміч князю-завойовнику. Він пустив стрілу з листом, що можна перейняти воду з колодязя і примусити греків до здачі міста. Літопис повідомляє: „Володимир же, це почувши і глянувши на небо, сказав: „Якщо збудеться се – охрещусь”. Мотивація цієї епохальної для всієї нації події, що змінила хід історії, прямо скажемо, досить примітивна.