Каталог статей - РІАР "Віче"

Алексей Почерников. Вендица: возвращение славянских рун

Рецензия на книгу

Родная Вера в двух словах: ничего сверхъестественного

Маріупольські археологічні знахідки змусять переписати всю світову історію!

До ландшафту, вкритого курганами, маріупольці звикли вже давно і майже не звертають на нього уваги. А дарма. Нас довго і методично привчали, що в нашому краю окрім індустріальних гігантів нічого цікавого не існує, але відносно недавні археологічні знахідки, зроблені відомим археологом Володимиром Кульбакою, зруйнували звичні псевдоісторичні засади.

18 травня – День пам’яті… чиєї?

У цьому році в Українському кологоді з’явилося нове… навіть не свято, а просто особливий день – День пам’яті жертв політичних репресій. Кримські татари, греки, вірмени, курди, болгари та німці вважають, що українська влада у цей день «віддає борг» нащадкам представників національних меншин, що були пересунуті «сатрапами тоталітарного режиму» зі своєї землі в Середню Азію. Але є й інший привід, є й інші жертви, є й інші герої, яких можна шанувати 18 травня…

О проповедниках смерти

Если написанное сто лет назад 100%-но актуально и ныне – из этого следует, по меньшей мере, одно из двух: или автор гений и провидец, или мир не изменился за эти сто лет. Или, что часто случается, автор гениально провидел, что за сто лет мир не изменится. Похоже, именно так дело обстоит с ницшеанской проповедью «О проповедниках смерти» (http://www.gumfak.ru/filos_html/zaratustra/zarat10.shtml ).

Впрочем, проповедники смерти, о которых писал Ницше сто лет назад, появились гораздо раньше. Первым из широко известных ныне можно считать Будду Сиддхарту; вторым – Иешуа Назарянина. За ними тянется длинный и скорбный хвост последователей.

Пасха на развалинах

Что видит родновер, попавший на христианский праздник? Чем отличается наше мировосприятие от «ихнего»? Есть ли жизнь между родноверием и христианством? Чем были христианские храмы до крещения и чем становятся теперь? Об этом читайте в пасхальном репортаже из Херсонеса Таврического.

«Я поведу тебе в музей!» - сказав нам Президент

Віктор Андрійович Ющенко не втомлюється збагачувати своїми діями та висловами практику світового адміністративного маразму. 27 березня на Всеукраїнському форумі інтелігенції, куди його занесло цього разу, президент нарешті сформулював над-ідею української нації і обов‘язкову умову існування її суверенітету: країні потрібно більше музеїв!

Визнання кров’ю

Офіційно ми не визнавали незалежності Косова. Але 24 березня відбулося дещо навіть значніше, ніж підписання дипломатичної ноти. У понеділку Рада національної безпеки та оборони схвалила подальше перебування у Косові українського поліцейського контингенту. Оскільки цей контингент займається придушуванням сербського опору, а серби чинять цей опір самопроголошеній албанській державі – «Республіці Косове» - зараз ми маємо повне право сказати, що Україна визнала новий порядок у Косові як гідний пролиття української крові за нього.

Кто ссорит народы? Кто ссорой живёт?

18 марта неподалёку от Очамчиры в абхазские воды упал беспилотный разведывательный летательный аппарат израильского производства. И, хотя версий уже выдвинуто множество, общий вывод вырисовывается вполне определённый.

Турция – наш маленький Китай?

«Оптимисты изучают английский, пессимисты – китайский, а реалисты – «Калашников»», - гласит российская мудрость. В украинском варианте пословицы вместо китайского языка можно поминать турецкий.

Турция для Украины с каждым годом всё больше напоминает Китай – маленький Китай, в той же самой мере, как Украина кажется маленькой из России. Но, несмотря на размеры, сходство уже очень велико и бросается в глаза.